якщо стисло:
I said "Morena, Morena, Morena
I give you my love"
і якось замало Назара, 0/10
🤩а якщо чесно, це був обмежений однією локацією том, який водночас дав змогу не розпорошуватися на безліч інших місць і персонажів, а натомість зосередитися на головних з їхніми переживаннями, цілями і мотиваціями
🤩 якщо в першій частині є буквальний квест-подорож, який дає нам якийсь орієнтир (дістатися Жабина для святкування Сонцекресу) у цьому новому світі з його законами, народами, лором тощо, то в другій подорож-трансформацію проходять самі персонажі, а конкретно оповідачка, Мар'ян і Гнат. звісно, багато інших героїв з першого тому теж присутні, але фокус змістився на цих трьох
і хоч-не-хоч персонажам доводиться мандрувати власними спогадами і серцями й зізнаватися у тому, у чому не могли зізнатися навіть самі собі. можливо посприяло те, що вони потрапили у Нав, тому вистачає часу на рефлексію, бо вже всьо, так би мовити, приїхали 👑
🦉 в одному відгуку побачила, що ця книга була легшою за першу психологічно та емоційно, чому дуже здивувалася, бо тут багато натяків і недомовок нарешті розкрилися and it ain't pretty. не знаю, чи у спогадах розкрився вже цілий айсберг трешу, який стався з оповідачкою та героями, але велику частину ми точно побачили. багато різних смертей і майже смертельних досвідів, суїцидальності, жорстокості, провини й нерозділених почуттів
але багато чого прояснилося, в голові складається більш цілісна картинка, а ще нарешті дізнаємося ім'я оповідачки, що теж стається завдяки її трансформації й сприйняттю себе♥️
і оформлення очікувано шедевральне, від шрифтів і до авторських ілюстрацій (розглядаю їх сто годин)❤️🔥
4/5 сподіваюся третя частина буде назарениця
#пишу_відгуки