«УСІ ЖИТЕЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОРОДИ...»: мовна та свідомісна еволюція поняття «народ» у Війську Запорозькому (друга половина XVII ст.)
Стаття Тараса Чухліба — українського історика, доктора наук, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН України, директора Інституту геополітики.
Частота вживання слова «народ» збільшується у 1660-х рр. і саме у цей час в офіційному дискурсі Війська Запорозького поступово починають з’являтися такі словосполучення як «український народ», «українські люди», «українські діти». Ці синтаксичні понятійні маркери тільки з вигляду мали географічне наповнення, а насправді окреслювали етнічну сукупність людей на певній території. З «легких рук» Інокентія Гізеля (1667) та Івана Брюховецького (1668) лексична конструкція «український народ» невдовзі перетворюється на стійке словосполучення.
У цей час слово «народ» тільки починало ставати узагальнюючою категорією етнічного та політичного визначення населення Війська Запорозького. Проміжною ланкою виступали окремі лексичні моделі - «Україна і Військо Запорозьке », «Військо Запорозьке і увесь християнський народ», «всі українські люди по обох боках Дніпра і Військо Запорозьке », «уся Україна обопільних народів Дніпра і усе
Військо Запорозьке » тощо. Розуміння слова «народ», що йшла від архаїчного сприйняття народу як окремого етносу, який проживав у східних воєводствах Корони Польської та південно-східних воєводствах Великого князівства Литовського еволюціонувало у напрямі назви об’єднаного Військом Запорозьким державного об’єднання усіх суспільних станів, тобто можна говорити про початковий процес творення протягом другої половини XVII ст. ранньомодерної української нації.
Термін «народ» також означав сукупність православних християн, а «Україна», так само як і більш старовинна «Русь», з точки зору офіційних представників Війська Запорозького була заселена людьми, які входили до «християнського народу». У багатьох випадках поряд з іменником «народ» уживався займенник «наш», щоб відокремити «своє» від «чужого». Зокрема, прикметник «український» починає стосуватися «нашого звичаю» та «руської мови» і саме у такому розумінні окреслює поле культурних відмінностей «свого» від «чужоземного».
[34-35 ст.]
#XXI #Наука #Україна #Українці
📋Джерело
──────────
🇺🇦Руська Правда
──────────