ти — весна.
після дощу кавовою гущею на зеленій чашці планети
наворожиш веселкову буденність.
нагадаєш мені про спокій,
притулившись плечима?
твої губи по горах хребта
і сніг тане так,
що відчутно: ти —
саме та,
від якої сніжинки-тужинки ховаються в вії,
а потім стікають сльозами від сміху.
грієш.
щока до щоки.
обійми промінням лякають тумани-примари, що ходять роками між нами.
***
у кістяній в'язниці,
де очі — ґрати,
зимове літо
перетворила на квітень
й вишневоквітнеш.
змиваєш сірість
до аквамариновості неба.
***
ти —
планета,
що змінить назавжди життя кометі.
і маєш назву — моя весна.
#маркітнийгербарій
Post #233
460
- ❤ 19
- 🔥 11
- 🍓 3