Маркітний гербарій: “якби ж бути небом. падати градом, гулом, громом, або втримати, втримат…”

якби ж бути небом.
падати градом, гулом, громом, або втримати, втриматися, стримати льодові брили та вогняні списопромені.

якби ж бути деревом.
проростати в душах корінням, люлькокурінням, карати після себе кратерами. всохти від люті, стати гострим кілком, прорости крізь груди чорною тріскою. або тримати землю під невпевненими п'ятами. розпустити зелені долоні, затулити від спеки, ловити кулі, як докучливих ос, і заколисувати птахів у гніздах.

якби ж бути водою.
змити фальшиві фасади, втопити, заледеніти в плоті. або стати ковтком у сухому горлі, прохолодою на гарячому чолі, тихою рікою, що колише зболочені човни.

птахом би вітритися між лісосмугами гірких дум. одним крилом торкатися неба, а іншим — чистої річки. падати б із хмарища чорним водоспадом на гілку старого дуба.

птахом би бути...

та в грі «камінь, ножиці, папір» завжди перемагає бути Людиною.

але б ще Людиною вміти бути...

#маркітнийгербарій