«Неминучість конфлікту між англо-американцями і большевиками (не обов'язково в найближчому часі) треба аргументувати в першу чергу розбіжністю і суперечністю імперіалістичних інтересів кожної з держав, а не тим, наприклад, що "Англія не погодилася на те, щоб на 1/6 земного шару панувала диктатура", що Англія для "визволення народів" буде вести боротьбу проти большевиків. В нашій оцінці Англія також імперіалістична держава, і тому такі ідеї в неї фактично не можуть відігравати жадної ролі (хіба лише як прикриття її імперіалістичних планів).»
Але виникає питання, якщо повстанці дійсно вважали Союзників імперіалістами, то чому співпрацювали з ними? Чому Закордонне представництво(ЗП) УГВР на чолі з Лебедем та іншими наладжували зв'язки з такими "імперіалістичними" країнами?
У 1944 році Лебедь послав до Риму з листами до італійського і англійського урядів члена ОУН Мировича Романа. Мирович після приїзду до Риму, а потім до Лондона, повинен був розповісти про існування українського визвольного фронту на території Галичини і Волині, про програму ОУН і добитися дозволу англійців на приїзд до Лондона делегації ОУН. Крім цього, Мирович мав спеціальне завдання від Лебедя зв'язатися в Лондоні з "урядом Миколайчика"…
На початку 1945 року послав свого зв'язкового Горішного Ярослава до Швейцарії для встановлення зв'язку з англійським посольством. Але Горішний свого завдання не виконав, оскільки на швейцарському кордоні був затриманий німцями.
В серпні 1945 року Лебедь разом зі своєю дружиною і особистим ад'ютантом на псевдо "Славко" виїздив до Риму, де встановив зв'язок з представниками англійського командування в Італії і підготував ґрунт для того, щоб відправити представників ОУН до Франції, Бельгії, Англії і Америки…
В Італії в 1946 році Лебедь вступив у контакт з представником американської політичної розвідки "Ді-Ай-Ді" Новаком, за сприяння якого зміцнив своє становище в американській розвідці…
У 1947 році Лебедь перебував у Парижі, де йому вдалося відправити кілька наклепницьких антирадянських листів Раді Міністрів закордонних справ [Франції] від імені УГВР" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 648. – Т. 4 – Арк. 4–6)
Відповідь є доволі простою, навіть чимось нагадує ситуацію яка була в 1941 році, вони шукали ситуативних союзників на ззовні, які в теорії зможуть повалити радянський режим та зробити Україну незалежну(так само, як це могла б зробити Німеччина в 1941 році). Головною метою такої співпраці було залучення фінансових, логістичних та військових ресурсів для підтримки збройного підпілля ОУН та УПА в Україні. Та найголовніше, розповісти всьому світу про армію, яка попри закінчення світової війни, досі воює.
В одному з документів зазначалося, що, —
«вони рішучі та здібні люди, але мають психологію переслідуваних і що готові принести в жертву своє життя чи навіть покінчити життя самогубством, якщо це піде на користь їхній справі. А ще "налаштовані працювати з нами чи без нас, а якщо буде потрібно, то і проти нас" і при цьому "не шукають особистої вигоди чи користі". Наголошувалося на необхідності завжди пам'ятати, що українці мають майже релігійну віру у свою націю та не довіряють нічому іноземному.»
#УПА #бандерівці #УГВР