Світанок. Я у полі серед тиші,
Туман, і легкий вітер у лице.
Так, є у світі кращі і гарніші,
Але ти знаєш, люблять не за це.
Бо є любов настояна та зріла,
Що виросла із болю і жалю.
Лише коли ти плакала й горіла,
Я зрозумів, як я тебе люблю.
Коли палала нива непожата
Під зойк «занепокоєних держав»,
Тим, хто тебе надумав ображати,
Я вперше смерті лютої бажав.
Ти – від новин запалена цигарка,
Сирен виття тривожне уночі.
Ти зібрана із крихт гуманітарка,
Татуювання «Воля» на плечі,
Жива стіна, посмертна нагорода,
Холодна лють передових застав.
Люблю тебе. Не через твою вроду,
А через те, ким я з тобою став.

#skladno