Минулого тижня я завершив свою емоційно найважчу кампанію по Delta Green 🫣

Девʼять сесій провели гравців від зачистки хвостів і факапів попередніх операцій до лайна, яке краще було не чіпати. До руйнування сімейного спокою, карʼєр і власних життів.

На відміну від всіх попередніх кампаній що я проводив - ця була найдовшою і тому дала можливість персонажам відчуттям їхнє життя, зробити важливим життя вдома і сімʼї. В нас була ціла сесія присвячена проміжку між операціями, чого зазвичай не трапляється в Delta Green, хоч тому присвячені доволі хороші і важливі правила. Бо завжди хочеться «чоп-чоп до екшену і хтоні!»

Але на мою думку ті правила - це те, що робить Дельту Дельтою. Увесь інший механ чесно може бути замінений чим завгодно і гра від того не втратить (хіба за виключенням летальності). І відчути як ці правила змінюють історію і впливають на рішення можна лише в довгостроковій кампанії не на одну сесію. Та то ж проблема що і з Клинками.

Але якщо дати грі настоятися, не поспішати, зробити slowburn, прийняти тягучість Mindhunters чи True Detective S1 то boy oh boy, на вас чекає щось особливе.

В якийсь момент, однак, я думаю що ми перестаралися. Я людина низькоемпатина (щонайменше так каже Gallup), тому доволі легко процешу події на іграх і розділяю досвід in-game та за межами гри. Але навіть я відчув їдку безвихідь і важкість в останній сесії. Знаю що мої гравці прийняли фінал ще ближче до серця.

З цікавого - в грі майже не було відверто надприродних елементів. Не було великого монстра в якого можна стріляти чи злих культистів яких не шкода підірвати. Просто людське зло, фанатичність, бажання використати те що ти не розумієш собі на користь.

Врешті навіть ті елементи надприродного що просочувалися в реальність персонажів радше залишали питання «чи це було насправді?» Враховуючи їх стан в кінці - відповісти буде важко.

Тепер трохи видихнути і вперед до Кавалерії (2-й сезон) та Traveller!

Тож хто чекав виходу всього сезону - можете стартувати.