Місяць чи два тому все ж дочитав «Принципи» Рея Даліо. Точніше навіть дослухав, бо першу частину книги читає сам Рей — в «оригіналі» завжди трохи цікавіше, як на мене.

Всі ми постійно приймаємо рішення: як себе поводити, що й кому казати, що навпаки притримати тощо. В деяких робочих сферах мої рішення доволі ефективні та результативні обʼєктивно, в інших не дуже, в третіх — можу хіба що дивитись на інших більш досвічених людей, надихатись та вчитись. Тут традиційне питання фокуса та балансу: можна або посилювати й без того сильні сторони, нехтуючи рештою, або закривати прогалини.

Як керівник певної групи людей, я давно вже замислювався, як навчити інших приймати рішення в тих сферах, де я шарю, хоча б настільки вдало, як і я, а в ідеалі навіть ліпше (ну, щоб самому можна було відпочивати авжеж 😅, для чого ж ще?). В кращих інженерних традиціях прийшов до того, що треба записувати свій процес мислення, аби далі його проаналізувати та узагальнити. Втім, сказати легше, аніж зробити! Деякі думки здаються настільки очевидними, що ніби й немає сенсу писати, а інші навпаки існують тільки на рівні інтуїції. Так-так, інтуїція = знання + досвід, але ви спробуйте описати щось «інтуїтивне» так, щоб інші зрозуміли 🙂

Отже, Рей робить саме це: в «Принципах» він фактично узагальнив свої базові та робочі принципи, структурував та розклав все по поличках. Навіть попри нерідкі повторювання деяких моментів, щільність інформації така, що свідомість дуже швидко стомлюється сприймати її.

Чи треба просто брати й використовувати його принципи? Авжеж ні, принаймні точно не всі. Він насправді так і каже: «В мене», — мовляв, — «немає мети навʼязати вам свої принципи. Я хочу аби ви винайшли свої, які будуть допомагати саме вам». Проте деякі ключові мені дуже імпонують. Наприклад, колись я вже читав книгу «No Rules Rules» від CEO Netflix, й мене тоді здивувало, що можна побудувати культуру в компанії на засадах повної відкритості та щирості. Рей Даліо теж постійно каже про радикальну щирість як один з методів побудови меритократії ідей. Я навіть почав замислюватись, чи Netflix не надихнувся Bridgewater у свій час, але ліньки порівнювати дати 😁

В цілому книга справила настільки сильне враження, що я навіть замовив дружині друкований примірник українською. Аби ви не думали, що там якісь прям вау-відкриття й зовсім інше бачення світу — ні, нічого такого. Але для виражено раціональних людей, як я, особливо з сильною потребою все структурувати, вона може стати в пригоді, адже дає розуміння, для чого це взагалі робити, а також як саме. Ну а меритократія ідей буде корисна не тільки у вашій компанії, але й на вищому, загальному рівні: для відбудови України після перемоги в поточній війні. Отож раджу.