Думав написати про це ще минулої середи, але ви мені тоді точно не повірили би 😄

Отже, в C++ тепер є новий різновид циклів — template for 🙂 Хочемо, ми, наприклад, написати функцію зі змінною кількістю аргументів, яка виводитиме значення в консоль:

template <typename... Ts> void print_all(Ts... elems);

print_all("foo", 42, 'p', 3.14); // використання

Раніше довелось би писати щось отаке:

template <typename... Ts> 
void print_all(Ts... elems) 
{ 
  (std::println("{}", elems), ...); 
}

Ніби й зрозуміло, що elems розпаковуються в пачку виразів, кожний з яких — це println, але читається не дуже. Тому знавці використовували би, мабуть, 🐝 Boost.Hana. А в C++11 взагалі колись писали отак:

void print_all() {}

template <typename T, typename... Ts>
void print_all(T first, Ts... rest) {
    std::cout << first << std::endl;
    print_all(rest...);
}

Тобто типовий ФП-підхід, де список ділиться на head:[tail] й обходиться рекурсивно, доки не дійде до порожнього.

А тепер можна буде писати отак:

template <typename... Ts>
void print_all(Ts... elems) {
  template for (auto elem : {elems...}) {
    std::println("{}", elem);
  }
}

Усе це розгортається під час компіляції в щось на кшталт:

template <typename... Ts>
void print_all(Ts... elems) {
  {
    {
      auto elem = elems...[0];  // така індексація, 
                                // до речі, також
                                // нова фіча
      std::println("{}", elem);
    }
    {
      auto elem = elems...[1];
      std::println("{}", elem);
    }
    {
      auto elem = elems...[2];
      std::println("{}", elem);
    }
  }
}

Працює template for не лише з пачками типів, але й з будь-чим. Наприклад, звичайними масивами. Так

void f() {
  template for (constexpr int I : std::array{1, 2, 3}) {
    static_assert(I < 4);
  }
}

перетворюється на

void f() {
  {
    constexpr auto&& __range = std::array{1, 2, 3};
    constexpr auto __begin = __range.begin();
    constexpr auto __expansion_size = __range.end() - __begin; // 3

    {
      constexpr int I = *(__begin + 0);
      static_assert(I < 4);
    }

    {
      constexpr int I = *(__begin + 1);
      static_assert(I < 4);
    }

    {
      constexpr int I = *(__begin + 2);
      static_assert(I < 4);
    }
  }
}

Ну й ще багато чого можна робити звісно. Проте найкраще ця штука себе показує з новою рефлексією, про котру ще згодом напишу.