30+ років — це той вік, коли з'ясовується, що ти навіть дихав усе життя неправильно.
Але сьогодні буде не про дихання, а про чистку зубів 🦷🪥
В дитинстві мені показали «алгоритм»: повозюкав туди-сюди щіткою, сполоснув рота від пасти, виплюнув — ну я так роками й робив, а шо.
Деякі сумніви почали зʼявлятися з появою в мене іригатора. Це такий прикольний пристрій, який фігачить воду під тиском. Дуже раджу, до речі. Так от я просто додав його у свій алгоритм: якщо все одно споліскувати рота водою від пасти, то чого б не робити це іригатором? Логічно? Логічно.
В який момент навіть додавав туди Listerine. Знаєте ж цього виробника? Вони роблять ополіскувач для ротової порожнини якраз — по всьому світу продається. Взагалі-то спочатку вони свою «формулу» намагалися впарювати людям як засіб для миття підлоги, як ліки проти гонореї тощо — але не пішло. Зате як ополіскувач для рота зайшло аж бігом. Можете віддячити їм за світову одержимість «свіжим подихом», бо до нього це не було прям такою проблемою серед людей. (Тобто, проблема-то насправді була, але люди це не сприймали як проблему).
Але повернімося до теми. Прикол іригатора в тому, що як би ретельно і вправно ти не чистив зуби, щітка ніколи настільки добре не вичистить усі щілини від залишків їжі, як він. Після іригатора з рота летить усе шо можна, аж з-під ясен якісь рештки дістає, їй-богу. Топова штука. І якось воно дивно виходить… ну, тобто… ти чистиш зуби щіткою й пастою, а коли потім «споліскуєш» іригатором, то виявляється, що ще пів рота хавки. Дурня якась.
Мене, щоправда, не одразу осяяло. Ще десь рік-другий я в такому режимі й продовжував користуватися. А потім я-я-як збагнув! Треба ж їх місцями поміняти! Спочатку іригатор, потім щітка з пастою, потім сполоснув, щоб паста ротову порожнину не розʼїдала своєю мʼятою. І прям усе на свої місця встало!
Ну, майже все, точніше. Подумав я про це ще рік, і почав схилятися до того, що якось тупо наносити пасту й тут же її змивати. У чому сенс, себто? Ще й зуб один став трохи чутливіший до холодного, на що стоматологиня якраз порадила пасту лишати на зубах. Капе-е-ець! Тепер-то реально все на своїх місцях. Це ж як автомийка: навряд чи ви спочатку наносите всілякі захисні шари на тачку, а потім миєте її від бруду.
І раптом виявилося, що усі ці написи на зубних пастах типу там sensitive repair або whitening — це не стовідсоткова маячня рекламна. Воно справді діє й робить краще, якщо тільки дати йому змогу. А деякі пасти навіть не настільки й мерзенні, щоб їх лишати на зубах.
Закладаюся, що ви-то все життя правильно робите. І що все це давно відомі факти, які ґуґляться за 2 хвилини. Однак річ у тім, що ґуґлити-то й не спадало на думку ніколи: ти просто робиш те, що ніби знаєш, як робити. А деякі ще й примудряються інших навчати. Дивовижно все-таки, наскільки люди схильні за деревами лісу не бачити. І наскільки звичка впливає на наше сприйняття 😬