Почав користуватися нею через очевидні переваги:
1) декларативна мова, що базується на #QML, з можливостями додавати імперативні вставки на 💻;
2) добре структуровані концепції;
3) швидкий білд без проміжних кроків;
4) не 🤮 CMake 🙂
Реальність трохи більш прозаїчна: мова там не QML, а «діалект QML» — семантика значно відрізняється, бо чинні мейнтейнери на QML ніколи й не писали, лол. Імперативні вставки на JS працюють не так, як очікуєш. Дебажити це неможливо. Нема простих способів робити банальні речі, як-от подивитися команди, які при білді запускаються. Думаєте, достатньо написати
-v? А ось хєр! у такому режимі Qbs висирає гігатонну логів, які мають бодай-якийсь сенс виключно для розробників самого кьюбса. (Насправді ж треба писати --command-echo-mode command-line 🤕).Ну а добре структуровані й логічні концепції… постійно стають на заваді! Наприклад, треба мені було задеплоїти разом зі своєю програмою теку з розширеннями QML з самої 💻. Але кьюбс нічого не знає про теки — він оперує тільки файлами, які він називає артефактами. Артефакти позначаються теґами: один артефакт може мати багато різних теґів, а одному теґу можуть належати різноманітні артефакти. Конкретні теґи опрацьовуються певними правилами. Правила містяться у модулях, на які треба додати залежність. Правило завжди має чіткі вхідні й вихідні артефакти. З усього цього Qbs будує граф правил. Але кьюбс ніколи не робить зайвої роботи — це його фішка. Він будує тільки те, що мусить. І все завжди починається з вашого найголовнішого продукту, який також має теґ.
Тобто білд-система дивиться, і така: «Ага, оцей продукт — це артефакт з теґом
application. Звідки його взяти?» — і починає шукати правила, які дають на вихід application. Таким правилом є, наприклад, те, що викликає компонувальник. Воно своєю чергою вимагає на вхід якісь артефакти на кшталт obj, staticlibrary і таке інше. Де взяти їх? Ну, obj можна отримати з cpp. Ви зрозуміли, короч. Хоча це все вельми спрощено.Прикол у тому, що якщо раптом для побудови фінального продукту кьюбсу не треба зачіпати якісь конкретні теґи, то він і не буде. Я так писав модуль для автоматичного збирання залежностей для моїх QML-файлів, додав його у білд — а воно нічого не робить. І зазвичай геть не очевидно, чого саме.
Інша тема, що всі артефакти — це унікальні сутності, навіть якщо фізично вони вказують на одні й ті ж файли. Так, я раніше написав, ніби це тотожні штуки, але не зовсім. Зібрав я, значить, залежності для QML-файлів — це певні ліби з самого кьюта. Є в мене
Foo.qml, якому потрібні qlib1 і qlib2, а є Bar.qml, якому потрібні qlib2 й qlib3 — фізично всі ці ліби лежать у теці з кьютом, але для кожного продукту я створюю «віртуальні» артефакти, щоб все це правильно бачила білд-система. Потім я всі ці залежності хочу встановити в цільову теку програми. А ніііііфііііігаааа! 😡 Qbs такий: «ти встановлюєш qlib2, але там вже лежить інший!» — сґітісаI еґґоґ.Додати до цього всього ду-у-у-уже специфічний спосіб описувати модулі й правила, причому на ES5, практичну неможливість побачити свій проєкт «очима Qbs», бажано візуально, відсутність просторів імен, що ставить хрест на перевикористанні деяких штук у різних проєктах, тяжку взаємодію з єдиним доступним там менеджером пакетів — Conan (як альтернативу радять pkg-config… у 2k25…), а також майже нульові можливості для зневадження проблемних білд-скриптів — і не лишається майже нічого, за що можна було б зачепитися (окрім того факту, що це досі не CMake 😂).
А, і ще сорци хоч і лежать на ґітгабі — але там чисто дзеркало. PR кинути не можна — треба натомість створювати патчсет на кьютовий ґерріт.
Отже, подивилися ми з друганами на все це вкотре й вирішили, що час щось міняти. Але на що саме? Один з нас розпочав аналіз альтернатив, згодом долучився я, і… здається, нам вдалося знайти непогані варіанти. Днями розповім.