В одному з місцевих супермаркетів зʼявилися отакі ручні сканери (за нирку грошей, певно, бо це Zebra!): береш на вході, в процесі все скануєш — і (за задумом) не витрачаєш час на касі.

Ідея звучить настільки чудово, що нам не западло проїхати заради цього десяток зайвих кілометрів саме в цей супермаркет. Я взагалі за змоги мінімізую необхідність контактувати з незнайомими людьми: навіть бензин заливаю на АЗС із самообслуговуванням. А тут раптом у супермаркеті такі технології ⚡, що гріх не скористатися.

Досвід користування цією штукою донині:
• За відчуттями це дійсно економить час, бо просканувати в процесі не так вже й важко, зате (за задумом) не треба чекати на касі.
• Першого разу виявилося, що окремих кас для користувачів з цими сканерами нема — треба йти на звичайну з чергою 🤡 Ми натомість пішли на швидкі каси самообслуговування, куди зазвичай люди йдуть з < 10 одиницями товарів.
• Очікування: тиснеш на сканері кнопку «сплатити», прикладаєш картку або телефон, щасливий ідеш додому. Або хоча б: тиснеш «сплатити», отримуєш штрих-код, скануєш на касі, платиш там, ідеш додому. Реальність: тиснеш «сплатити», а сканер показує якесь число. Кличеш працівника магазину, вона/він прикладає свою спецову картку до термінала, потрапляє в якесь приховане меню, там проходить через купу екранів з зовсім іншим інтерфейсом, вбиває це число, воно з третьої спроби сінкає список зі сканера, і вуаля — можна платити 🤦
• Іншим разом звичайна каса була вільна, тож пішли з цим сканером туди. Там усе той же прикол з числом і якимись робочими меню. А далі раптова перевірка! Очікування: касир бере декілька рандомних штук з візочка й сканує їх, а система підтверджує, що вони дійсно наявні в списку. Реальність: касир бере декілька рандомних штук, сканує по одному, система показує якийсь внутрішній артикул, а далі касир очима вишукує цей артикул у списку 🤪 На все це йде ще більше часу, ніж пропикати всі наші 100500 товарів зі стрічки, як зазвичай.
• І останній випадок… Очікування (зауважте, як планочка впала вже): просканував усе в процесі, помаявся на касі з цими мутними інтеракціями, сплатив, пішов додому. Реальність: просканував усе в процесі, за пʼять хвилин до виходу прога на сканері крашнулася (там звичайний 💻 до речі), при повторному запуску нічого не відновила — тупо порожній список 🤬😂 Ото в мене дупа згоріла з такого, що аж сюди пишу тепер…

Черговий доказ того, що сучасний софт завжди смокче в порівнянні з хардваром. Сам пристрій дуже класний: якісний, доволі зручний — жодних нарікань. Але софтвар, як завжди, все зіпсував.

Вкотре нагадую, що найстрашніший гріх в UX — це втрата користувацьких даних. І це не про тільки про випадки, коли сервери десь погоріли, а бекапів у хостера не було. Це також про всі ті дрібниці, з яких складається наше щоденне користування програмними продуктами: десь поставили галочку, десь ввели текст, десь попикали сканером — а програма це забула? Ну оце воно і є.