Оцей підхід багатовимірної індексації з 💻 наштовхнув мене на думку, що не обовʼязково було чекати на новий стандарт 💻.

Я вже колись робив operator ±. А тепер зустрічайте мій хуйовий розвʼязок нової задачі! Отже, маємо отакий код:

int main() {    
    Matrix m;
    // ...
    cout << m[100'500row, 13col];  // 🪄 magic
    return 0;
}

який друкує:

Element at row 100500 and column 13 is 42

Працює, починаючи з C++11 🙂

Магії тут, звісно, небагато. Отже, індексація була тільки одновимірна, тобто параметр може бути тільки один, а значить звичайний int не підходить. Натомість робимо свій тип (я назвав Index2D), що містить row і column. Тепер питання в тому, як два числа запакувати в цей тип, не викликаючи конструктор Index2D явно. Для цього робимо конструктор, що приймає тільки одне число (row), а також створюємо власний літерал, який його викликатиме. Далі для Index2D перевантажуємо operator, (так, ко́му можна перевизначити в C++), через який пхаємо друге число. Для симетрії також робимо власний літерал. І вуаля. Таким чином, якщо «розгорнути»

m[100'500row, 13col]

то еквівалентом буде

m[Index2D{100'500}, 13];

або ж просто

m.operator[](operator""row(100'500).operator,(operator""col(13)))

За великого бажання можна навіть зробити типізацію цікавішою, щоб компілятор вам більше ніколи не дозволяв сплутати, що ж там перше йде, row чи column, x чи y…

Короч, ось мій приклад: https://ideone.com/zeZuQ0. Але взагалі писати такий код з перевантаженням коми краще не треба ))