Та вчора глянув доповідь Саттера з cppcon, і щось прям кайфонув. Напрям, яким рухається розвиток мови, мене здебільшого влаштовує (хоча методи, якими це досягається — ну таке…).
Ця доповідь є продовженням його іншого виступу 2017 року про метакласи. Я ще тоді був у захваті, однак, потім було 7 років «тиші».
Короч, якщо коротко, то все йде у компайл-тайм (раптом досі не було очевидно), і конкретно зараз всі розмови ведуться про рефлексію, яка теж працюватиме під час компіляції. Спершу ця тема з компайл-таймом виглядала мені так, наче це буде сильно обмежувати, та з іншого боку, якщо вам треба робити рантайм-рефлексію, то ви можете під час компіляції нагенерувати собі всі потрібні засоби для цього, щоб потім можна було в рантаймі використовувати. (Але синтаксис там пиздець. А ви чого очікували? гг).
Ще Саттер зачепив тему safety звісно, бо куди ж без цього нині. Того, що я почув, мені достатньо, щоб продовжити успішно ігнорувати Rust 😂
Потім ще з Александреску вони на сцені потеревенили про регулярні вирази та парсери граматик, для яких під час компіляції генерується оптимальний код. І щось згадали про AI. Ну й таке. Помріяли й досить.
Ще була прикольна цитата Страуструпа про те, що «всередині C++ сидить значно менша, безпечніша, зручніша й загалом крутіша та лаконічніша мова, яка проситься назовні»
Загалом цікаво доволі, мені сподобалося. Хоча півтори години слухати про 💻 — це треба або значну витримку мати, або не хотіти займатися іншими справами ще сильніше 😅