Я сам кіберспортом не цікавлюся, а ось технологіями навколо — інколи буває. Сьогодні про клавіатури хочу сказати.

Наразі вже певний час триває (повторний) розквіт механічних клавіатур, який для мене особисто почався більше 10 років тому з купівлею клавіатури на Cherry MX Blue. У ті часи перемикачів в принципі було 4 доступних: сині, коричневі, чорні та червоні. Ще пара людей могла щось чути про Topre, та то скоріш виключення. Зараз же перемикачів існують сотні: ті, що клікають при натисканні, ті, де відчувається «сходинка», лінійні, тихі та не дуже, з різним зусиллям, від різних виробників, побудовані за різними принципами тощо. Зʼявляються регулярні порівняння, відбуваються холівори, та довгий час незмінним лишався один факт: перемикач лишався просто перемикачем — тупо boolean ввімкнено/вимкнено. Решта вже снобізм та смаки, як на мене. (У мене до речі Gazzew Boba U4, якщо це комусь про щось скаже. Мій вердикт — норм 🙂).

На моєму обрії все змінилося, коли на кікстартер вийшла Wooting зі своєю клавіатурою one. Сама по собі вона була не надто цікава на відміну від оптичних перемикачів, на яких вона базувалася. Оптика дозволила не просто реєструвати факт натискання, а реагувати на глибину. Я сам граю майже виключно іксбоксовим геймпадом 🎮, тож для мене цілком нормально контролювати в іграх дії, як-от швидкість руху, дуже точно, не кажучи вже про можливість відчувати те, що відбувається на екрані, завдяки haptic feedback. І це сильно відрізняється від досвіду гравців на клавіатурі та миші, де ти ніби перебуваєш у пласкому цифровому світі — наче деякі відчуття заблокували. (Але у людей там свій фан, не будемо кейборд-шеймити тут 😂).

Так ось… а тут раптом клавіатура на оптичних сенсорах! Звісно, ця функціональність має додатково використовуватися авторами гри, наприклад, щоб зробити плавний перехід між ходою та бігом, тож може це одна з причин, чого я довгий час згадок про Wooting не чув. Втім, з цікавого, зокрема для ігор, була можливість налаштовувати так звану точку спрацьовування — момент, коли, власне, перемикач реєструє зміну свого стану — тоді як інші механічні перемикачі мали цю точку сталою.

Чого здатність повільно ходити в грі не може зробити, так це продати комусь клавіатуру. Тому Wooting вигадала невеличку оптимізацію під назвою Rapid Trigger, яка потенційно давала відчутну перевагу у змагальних іграх. Ідея у тому, що замість перемикання у якійсь конкретній точці світч реагує на зміну напряму руху. Іншими словами, ви натиснули кнопку, й щойно почали її відпускати, як клавіатура перестала слати для неї івенти. Якщо знов донизу пішло, знов надіслали. Це дозволяє ніколи не натискати та не відпускати кнопку до кінця, що стає в пригоді в іграх. Razer, SteelSeries та інші теж «надихнулися» та зробили у своїх пристроях таке.

Wooting пішла ще далі. По-перше, виявилося, що оптичні сенсори не дуже точні при максимальному натисканні. А по-друге, вони… бруднилися 🚯 Тож компанія перейшла на сенсори на ефекті Холла. Але цікавішою була їхня подальша оптимізація Rapid Trigger, яку вони назвали Rappy Snappy. Тут вже стало очевидно, що цільова авдиторія — це саме геймери. Короч, ідея у тому, що можна повʼязати дві кнопки з «протилежними» діями, наприклад, вліво/вправо або вгору/вниз, та реєструвати натискання тільки однієї з них — тієї, що натиснута глибше — бо мати їх обидві одночасно натиснутими все одно несе небагато сенсу в більшості ігор (бо у такому випадку гра зазвичай ігнорує обидві).

І ось не так давно Razer відповіла на це власною варіацією під назвою Snap Tap. Замість того, щоб покладатися на те, наскільки глибоко кнопки натиснуті, вони реагують на останню зміну стану (натискання/відпускання). Таким чином можна, наприклад, тримати одну кнопку завжди натиснутою, а іншою змінювати напрям руху.

Що там ще цікавого навигадували? Хтось в темі?

Це трохи нагадує мені так-званий one-pedal drive, що нині є в деяких гібридних та електроавтівках. Там ідея у тому, що натискання педалі — це прискорення, а відпускання — це гальмування. Я якось пробував, й мені не зайшло. Та мабуть все впирається у звичку.