В принципі Tailscale справді дещо спростив. Але пару додаткових днів я все-таки вбив: то зовнішні адреси не пінгуються, а тільки адреси з tailnet, то навпаки, то і ті, й інші відвалилися, то на хостовій системі ок, а в контейнері адреси не резолвляться, то контейнери з
restart: always не рестартують (до речі хз чого). Ну а зрештою взагалі випадково вбив свій інстанс ґітлабу, тому що запустив два контейнери, обидва з яких писали в одну теку.Tailscale зручний, та все ж далекий від ідеалу. Наприклад, на macOS у них аж три різні офіційно підтримувані версії з різним набором фічей, а на моєму Synology він працює з низкою обмежень. (До речі в обох випадках головна завада — системний сендбоксинг). Одначе користуватися цим можна.
Єдине, що не подобається — залежність від їхнього сервера. Він виконує тільки адміністративно-координаційну роботу на щастя, і все ж!
У попередньому дописі я згадував Tailscale мого дитинства — Hamachi. І знаєте, що з ним трапилося? Він перетворився на лайно 💩 Сталося це в ту мить, коли його купила угорська компанія 3am Labs, яка згодом стала називатися LogMeIn, яка до речі пізніше купила й LastPass, а ще пізніше злилася з дочірньою компанією Citrix, що робила GoToMeeting та інші продукти з тієї ж серії, тож зараз вона так і називається — GoTo. Якщо ви колись користувалися LastPass (у яких вже регулярно крадуть користувацькі дані), «новим» Hamachi або GoTo Meeting, то нескладно помітити коричневу марку якості.
Як же себе захистити від подібного з Tailscale? Ну, на щастя їхній демон та CLI-клієнт — повністю open-source. Сервер ні, проте, вони не забороняють використовувати якийсь свій, тож це було питанням часу, коли хтось напише власний. Чекати довго не знадобилося: наразі існує доволі фічастий Headscale. Тож виходить, що в принципі можна все потрібне заселфхостити.
Що саме Tailscale дає особисто мені? Ну, декілька речей:
• легке налаштування віддаленого доступу до якихось селф-хостед речей без необхідності випускати їх в публічний інтернет. Тобто не треба прокидати порти кудись назовні, морочити голову з DNS або DDNS тощо, а потім трястися, що хтось підбере твій qwerty123. У мене серед таких речей мій ґіт-сервак, книжки, скани документів, база хавки, Home-Assistant і т.д.
• легша взаємодія зовнішніх сервісів (low-code платформи для автоматизації або тих же GitHub Actions) з цими внутрішніми штуками. Робиться це завдяки ефемерним ключам, наприклад: у вас на раннері запускається пайплайн, авторизується в tailnet (з відповідними правами), спілкується з потрібною нодою, а потім видаляється з мережі щойно йде офлайн (в кінці workflow).
• швидке перекидання файлів між пристроями а ля AirDrop.
Поки це всі юзкейси, може згодом ще щось знайду. А зараз відчуваю, що досить — моя devops-чаша вже переповнена ))
