Я якось перебував під враженням, що Elm — це такий собі Haskell під вебфронтенд, на перший погляд місцями позбавлений упоротої хуйні трішечки спрощений. Аж доки мені не довелося на ньому трохи пописати нещодавно. Ну й (на другий вже погляд) це дві різні мови майже. Спорідненість рівня Commodore BASIC та VB.NET: ніби синтаксис схожий, але в елмі немає й половини можливостей хаскелю. Наприклад, в останньому можна паттерн-матчити прям в параметрах функції, і це реально дуже лаконічно та зручно, а в Elm можна тільки в case ... of; паттерн-ґарди? — ні, не чули; кастомні оператори були, але наразі заборонені; інфіксного запису для звичайних функцій також немає; тощо. Тайп-класів теж нема, хоча є аж чотири констрейнти для типів. Документація — це сторінки з двома абзацами тексту на топік.

Але… Якщо змиритись із незручностями за браком деяких звичних фічей, то писати код раптом стає доволі приємно. Навіть зникає відчуття, що мозок дарма спалює калорії на вирішення безглуздих проблем, котрі тобі підкидає компілятор. Тобто починаєш розʼязувати саме свої задачі, задля яких ти, власне, сів код писати.