Спільне | Commons

«Ми маємо радіти життю, а не пахати на якогось ідіота».

Нещодавно один із лідерів незалежної профспілки гірників і активіст «Соцруху» Юрій Самойлов відвідав багато європейських країн, де зустрівся з місцевими профспілками. Поспішаємо поділитися з вами найцікавішим із того, що він привіз👇

▪️ Актуальне про найгостріші проблеми західних профспілок.
▪️ Вплив російсько-української війни на європейських робітників і робітниць.
▪️ Погляди європейських лівих щодо підтримки українського опору.

А ще Юрій Самойлов розказав багато важливого про становище робітничого класу в українській армії. Тож читайте скоріше нашу розмову за лінком.

«Майже два тижні я, ще близько тридцяти людей та шестеро кішок прожили у приміщенні могилянського гуртожитку в містечку Ворзель. Я був одним із тих, хто вважав невеличке, колись курортне селище безпечним. Я помилився. Наприкінці першого тижня ми дізналися, що перебуваємо у ворожому оточенні, потім – в окупації».

🎧 Зробили аудіоверсію статті Євгенія Осієвського про досвід перебування в окупації на Київщині. На пʼятнадцятому місяці війни наш автор і друг Женя загинув, захищаючи Україну під Бахмутом. Цінуємо все, зроблене ним у нашій спільній роботі. І відчуваємо біль за все те, що так і не реалізується.

▪️ Лінк для прослуховування на Spotify

​Сумуємо з приводу ще однієї тяжкої втрати минулого тижня. Під Бахмутом, не доживши до 30-ти ліття, загинув автор «Спільного» та «Куншту», наш вірний друг і товариш, науковець й журналіст Євгеній Осієвський.

Женя був сміливою людиною — популяризатором науки. Майстерністю слова, гумором та смоіронією він розбивав релігійні упередження й торував шляхи для кращого майбутнього.

Ентузіазм та жага до пізнання підштовхували його до вивчення різних пластів людської культури, зокрема — сучасних культів. Женя півроку вивчав крішнаїтську громаду зсередини, на довгі місяці «майже ставав» язичником у київському осередку, або ж ішов на ризиковані розвідки у церкві саєнтологів. Розкриємо невелику таємницю (тепер уже можна) — Євгеній навіть вимушений був змінити прізвище, аби уникнути переслідувань за свої статті.

Будучи активістом, він підтримував акції лівих в Україні, не боячись ані нападу правих, ані поліції. Вже потім, переживши окупацію, він вступив до лав Збройних сил із твердим переконанням, що захищати Україну мають і люди науки. Втім, і тоді він не полишив інтелектуальної праці. Хоча, на жаль, його останні тексти для Спільного так і залишаться недописаними.

Горизонт думок і прагнень Жені вражав нас своїм масштабом. Живучи в Україні, він був людиною світу та мав численні контакти із науковою спільнотою різних країн. Так, уже після 24 лютого він зробив інтерв'ю із провідним американським антропологом про загрози ядерної війни. А його ще довоєнною мрією була експедиція на острови Вануату в Океанії, для чого він вивчав рідкісну місцеву мову.

Ми пам’ятатимемо про внесок Євгенія і будемо продовжувати його справу. А сьогодні чи наступними днями почитайте щось із підбірки його основних статей:

▪️«Нехтування армійським протоколом кілька разів рятувало світ від ядерної війни. Інтерв’ю із Г’ю Густерсоном»
▪️ «Шість кішок, тридцять людей і чотири міни. Два тижні в окупації під Києвом»
▪️ «Коло Свароже: репортаж із київського осередку неоязичників»
▪️«Волхви спальних районів: репортаж зі світу комерційної магії Києва»
▪️«Пісні Калі Юґи: репортаж з київського храму Міжнародного товариства свідомості Крішни»
▪️«Битва за планету Тіджиак: репортаж із Київської церкви саєнтології»
▪️Останнє інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом

Також ви можете підтримати його маму Гребенюк Олександру переказом на карту: 4731219643733987

Ми знали Віру як людину із надзвичайною продуктивністю, невтомним ентузіазмом і системним поглядом на суспільні проблеми.

Останні роки життя вона займалась історією обчислювальної техніки, збереженням та популяризацією ідей її батька. Віктор Глушков, математик і кібернетик світового рівня, пропонував ідеї з автоматизації управління економікою та науково-технологічним прогресом, які випереджали його час. Можливості демократизації радянської системи, за яку боролись вчені-кібернетики, були зупинені бюрократичним партапаратом, хоч деякі з тих ідей є й досі актуальними.

Ми глибоко вдячні, що у доробку Віри Глушкової було місце і для нашої спільної роботи. Так, у співпраці із Сергієм Жабіним із Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва ми опублікувати низку робіт, актуалізуючи розробки київської школи кібернетики. Нагадуємо про основні з них:
▪️«ОГАС В. М. Глушкова: История проекта построения информационного общества»
▪️«О возможности применения системы дисплан»
▪️«Управление научно-техническим прогрессом: концепция В. М. Глушкова»
▪️«Виртуальная страна «Кибертония» — субкультура советских программистов»

Також у нас на сайті ви можете переглянути брошуру, у якій зібрано статті про доробок київської школи кібернетиків:
▪️«Кибернетика и демократическое управление экономикой»

Приєднуємось до слів скорботи з приводу смерті нашої авторки, Віри Глушкової, кандидатки фізико-математичних наук і співробітниці Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова.

🎧 Історія Криму суперечлива, а щоб уявити справедливе майбутнє півострову, нам треба думати над складними питаннями:
▪️ чи готова українська держава до відповідальності перед народами, які проживають на півострові?
▪️ які існують шляхи реалізації автономії Криму?

Якщо вихідними у вас буде час поміркувати над цим, то послухайте нашу статтю.
Гарного відпочинку! 👋

Напередодні Дня Африки Глобальна мережа солідарності з Україною присвятила свою щомісячну зустріч актуальним проблемам континенту й формуванню адженди спільної антиколоніальної боротьби міжнародних лівих.

Читайте на картках основні тези події. А трохи більше дізнатися про контекст різних африканських країн можна з наших статей 👇

▪️ Африка: між надіями на відновлення та новими війнами;
▪️ «Великий локдаун» завдає удару по країнах Третього світу;
▪️ Не отводи глаза от Африки: как живут беднейшие страны мира.

🤞🏽 Чи можливе місто без девелоперів?

Група одеських архітекторів «Stripe Architects» запевняють, що так. Ба більше, спираючись на європейські урбаністичні практики, вони розробили власний проєкт альтернативного розвитку міста на справедливих засадах.

Побачивши у ньому промінь надії на порятунок від стін із висоток, ми звʼязалися з членами колективу і розпитали у них детальніше про:
▪️ принципи якісного дизайну соціального середовища;
▪️ основні проблеми міського простору, які має вирішити проєкт студії;
▪️ умови, за яких громада може співпрацювати напряму з архітекторами, без девелоперських фірм;
▪️ переваги колективного будівництва для відновлення міст, зруйнованих війною.

З розмови ми дізналися багато корисного і натхненного. Тому публікуємо її для вас і запевняємо, що порятунок міста таки можливий.

Найкраща відповідь на це питання — панорами українських міст 😣

Звісно, можна заперечити: «Не все так погано. Є ж відповідальні девелопери, які роблять проєкти з просторими квартирами, парковками й інфраструктурою. Правда, все це за космічні ціни».

Ми ж відповімо на це питання так 👇
▪️ По-перше, кого цікавить житло, яке більшість собі не може дозволити?
▪️ По-друге, місто потребує цілісної системи планування простору.

В Україні ж діє реактивний підхід до планування, яким керують девелопери. Вони купують ділянки землі для реалізації своїх не найкращих проєктів, які часто відірвані від міського простору.

Те, як це працює, — можна щодня спостерігати на вулицях. А от чи може бути інакше, — ми запитали в одеських архітекторів «Stripe Аrchitects».

Виявилося, що у студії вже є класний генплан альтернативного бачення міського простору. Особливо актуальним він видається в контексті відбудови зруйнових війною міст.

Детальніше про ідеї архітекторів ми розкажемо трохи згодом 😉

🙄 «Чий Крим?»

Можливо, у День памʼяті жертв геноциду кримськотатарського народу у нас вийде озвучити це питання з серйозною і виваженою інтонацією.

Адже претендуючи на деокупацію Криму і його території за міжнародним правом, українська держава має усвідомлювати відповідальність перед народами, які проживають на території півострова.
❗️Як реалізувати їхнє право на самовизначення?
❗️Яким має бути статус Криму в межах української держави?
❗️Чому справедливий Крим має враховувати інтереси пригноблених голосів?

Проаналізувавши публічну дискусію про історію півострова та його роль в українському державотворенні, Марія Шинкаренко сформулювала кілька важливих аспектів щодо відповідей на ці питання.

Дізнавайтеся про них у новій статті.

🎧 СЛУХАЙТЕ «Спільне»!

Раніше ми вже анонсували, що збираємось випускати для вас статті в аудіоформаті. І от з радістю звітуємо, що все виконано 🙌🏽

Перевіряйте, як це працює, і слухайте три історії успішної боротьби проти несправедливого звільнення наших співгромадянок з найсвіжішої публікації 🌿

Дякуємо за допомогу в озвучці і чудовий голос акторці Анні Громич. А також нагадуємо про формат статей у картках в Інстаграмі.

Сподіваємося, що «Спільне» для вас тепер ще більш зручне і доступне 😉

⚡️ Ми запускаємо озвучку статей! 🎧

✊🏽 «Якщо раніше люди боялися свого керівництва, то зараз ситуація змінюється. На тлі обстрілів, втрати близьких, руйнування міст — суперечка з роботодавцем виглядає не такою страшною, як здавалася раніше».

Підтвердженням цього є збільшення кількості українок і українців, які беруться захищати свої трудові права як в індивідуальному порядку, так і за підтримки профспілкових обʼєднань.

Три реальні історії боротьби з несправедливими звільненнями ми описали в новій статті. Читайте, зберігайте зазначені в матеріалі корисні контакти, і не бійтеся відстоювати власні інтереси.

✍🏼 «Хвильовий запровадив поняття «психологічної Європи», яка не має європейських географічних кордонів. Так само «азіатський ренесанс»… Думаю, це треба тлумачити в найширшому розумінні — відродження пригноблених народів».

У 90 річницю від дня самогубства Миколи Хвильового нагадуємо вам про опубліковане в нас інтервʼю з літературознавцею Яриною Цимбал. У ньому ви знайдете багато цікавих подробиць про життя, політичні переконання та літературну полеміку письменника з іншими видатними представниками буремних 20-тих.

😡 «Санкції ніколи не мали на меті потопити російську економіку».

Пів року тому ми опублікували статтю Саймона Пірані про популістський характер західних санкцій проти Росії. Сьогодні ж, коли у Росії досі більш ніж достатньо коштів, аби щодня бомбардувати українські міста, ніхто не заперечуватиме, що він мав рацію.

Саме тому Альона Ляшева вирішила покликати британського дослідника енергетики на відверту розмову в «Лінь читати».

🔻 Якими новими спостереженнями про мотиви, барʼєри і рушії західних урядів у економічній війні проти Росії, він поділився з нами?
🔻 І яких реальних дій для перемоги України порадив вимагати від Заходу?

Скоріше слухайте про все це в новому епізоді.
—————————
Оригінал розмови англійською мовою доступний за посиланням. Діліться записом з іноземними подругами й друзями.