Яким має бути простір пам’яті та вшанування загиблих українських військових?

15 березня 2024 року Кабмін визначив близько 260 гектарів Мархалівського лісу місцем будівництва Національного військового меморіального кладовища.

Це рішення одразу викликало спротив місцевих жителів. Вони виходили на протести і наголошували, що обрана теориторія має природоохоронний статус, а реалізація проєкту може завдати шкоди екосистемі та забруднити ґрунтові води. Згодом до екологічних застережень додалися питання щодо непрозорості обговорень проєкту та фактичного ігнорування позиції громади.

Суперечка перейшла до судів і триває досі, хоча на кладовищі вже регулярно відбуваються поховання.

До дискусії навколо Національного військового меморіального кладовища долучилися режисерка Кароліна Ускакович і редакторка «Спільного» Юлія Кіщук. У статті для Mistosite вони аналізують суперечливий вибір території, наслідки для її екосистеми, а також наявні принципи стандартизації військових некрополів, що нерідко витісняють особисті історії загиблих.

📖 Чи можуть місця пам’яті бути водночас демократичними, уважними до довкілля та відкритими до різних форм пам’ятування? Читайте за посиланням.