Сьогодні в Україні та світі вшановують День пам’яті жертв Голодомору. Спільне пропонує своїм читачам та читачкам добірку матеріалів, що допомагають глибше зрозуміти історію Голодомору, його причини, контекст і сучасне осмислення.

Радянська колективізація в УСРР забрала життя від 3,5 до 4 мільйонів людей. Упродовж десятиліть пам’ять про цю трагедію замовчувалася, а наукові дискусії точилися переважно в українській діаспорі. Одним із найґрунтовніших пояснень причин Голодомору стала стаття Всеволода Голубничого «Причини Голоду 1932–1933 року».

Про самого Голубничого та значення його інтерпретацій читайте в матеріалі Кріса Форда «Голубничий і Голодомор».

Як формувалася західна академічна дискусія про Голодомор – від Холодної війни до сьогодення – докладно аналізує Ксенія Войнова у статті «Між спланованим геноцидом і незапланованим наслідком колективізації».

Після розпаду СРСР відкриття архівів дало змогу дослідникам по-новому осмислити колективізацію та Голодомор. Наприклад, Оскар Санчез-Сібоні у статті «Депрессивный сталинизм. Переосмысление Великого перелома» пропонує ширший глобальний погляд, пов’язуючи радянські події з економічними процесами 1930-х років.
 

Український голод був частиною ширшого радянського досвіду насильницької трансформації суспільств. Про перебіг та наслідки голоду в Казахстані розповідає історикиня Сара Кемерон в інтерв’ю «Посадити соціалізм верхи на верблюда». 

День пам’яті – це нагода не лише згадати минуле, а й замислитися над тим, як запобігти подібним трагедіям у майбутньому. Про те, якою може бути політика на основі колективної пам’яті про голодомори, пише Андрій Мовчан у статті «Голодомор – ніколи знову. Чого нас вчить та трагедія?».