Китайський вчений та один з провідних інтелектуалів часів опіумних війн Вей Юань зробив аналіз напрочуд актуальний не лише щодо тодішнього Китаю:

"Історія вкотре повторювалась: війною нехтували тоді, коли вона була на часі, і вступали в неї тоді, коли доя цього був непідходящий момент. Так само й мир - на нього не йшли, коли він був потрібний, а укладали в найневигідніший період. Якби ми поєднали оборону з переговорами, то змогли б не лише залучати власні війська, а й привернути на свій бік і чужі сили: французів, американців, навіть непальських гуркхів, протиставивши одних іноземців іншим. Ми мали б змогу непохитно обстоювати заборону на розповсюдження опіуму, діяти жорстко щодо британців і паралельно заручатися підтримкою іноземців, завойовуючи їх симпатію. О, слушна нагода! Лише справжній геній спроможний ухопити тебе за чуба, перш ніж ти зникнеш. Однак якщо нагода втрачена, наступний найбільш вдалий крок - це каяття. Саме воно - разом із прагненням змінюватися на краще - ще може допомогти виправити наші помилки в майбутньому".

(З книги Майкла Вуда "Китай: портрет цивілізації, С. 410).