З Лавкрафтом довга та цікава історія в мене.
Вперше почав читати в покет бук виданнях ще на початку 2010-х. Мені сподобалась атмосфера недосказаності і постійні відсилки автора до давніх цивілізацій та таємниць минулого. Однак, довший час я був радше шанувальником його колеги по цеху Роберта Говарда, з його більш динамічними світами та героїчними персонажами. Однак ці письменники попри різні погляди, поважали та взаємодоповнювали творчість один одного. Лавкрафт вважав цивілізацію тонким прошарком, що єдиний стоїть між людством та невимовним жахом. Говард, що особливо помітно по Конану Варвару та Соломону Кейну, возвеличував варварство та зневажав цивілізацію за виродження та слабкість. Ба навіть більше - був прихильником расизму. До обох слава прийшла радше вже після їх смерті, ніж при житті.
І ось у спілкуванні з другом згадали Лавкрафта та його творчість. Недавно вийшла українська гра "Sinking city 2", прям пронизана лавкрафтівськими мотивами. Свого часу, я свої старі книги подарував другу. Хоч не великий любитель читання, але ці він прочитав та був в захваті. І ось мені після спілкування захотілось знову перечитати Лавкрафта. На фоні оточуючої дійсності, він виглядає майже оптимістично...