Є такі книги, які я називаю "нечитана класика". Про них знаєш давно, навіть про основні ідеї викладені, але все ніяк не доходять руки їх прочитати самому. Протягом багатьох років такою для мене була біографія Гітлера Йохіма Феста 1973 року. Й досі, це напевно один з найцікавіших біографів Гітлера. А його монументальна книга не поступається дослідженням Еванса та Кершоу.
Найбільше в книзі мені сподобались три аспекти. Перше, Фест не принижує, але й не перебільшує Гітлера. Здавалось б дуже просто на словах, однак реально дуже складно збалансовано підходити до викладу життя одного з найбільших злочинців в історії людства. Друге, Фест дуже класно подає контекст - з його книги чудово розумієш, чому націонал-соціалізм виник саме в Німеччині і які риси національної культури були визначальні в цьому процесі. Третє - глибокий психологізм Феста. Він детально описує настрої, уяву та відчуття не лише самого Гітлера, але й його противників, соратників та пересічних людей. Для прикладу, в тій же книзі Жана Тюлара "Наполеон або міф про рятівника", яка теж вважається класикою, дуже не вистачало психологічного аспекту, світосприйняття Бонапарта. Один сухий матеріально-економічний аналіз показував цікаві структури та інтереси за фасадом імперії Наполеона, але мало розкривав його як людину та особистість. Фест в цьому сенсі як біограф задав дуже високу планку і справді став класиком досліджень в цьому жанрі.
П.С.Прочитав вже 2 томи, залишився ще один.