Андрій Білецький

Деокупація Херсонщини триває на повну. Росіяни пробували завести резерви, але наша розвідка та артилерія не дають жодного шансу ворогу втримати Український Південь.

Тримайте відео роботи підрозділу азовців Terra:

https://youtu.be/Y-kkQwz61ys

Поки росіяни погрожують холодною зимою, ми робимо для них справжнє пекло на землі.

Відео успішних бойових виїздів ТрО "Азов" Дніпро. Налаштовані на Перемогу!

Вони починали свій шлях воїнів 8 років тому. Шлях ентузіастів, які понад усе хочуть захистити свою країну і тих, кого люблять. Разом звільняли Мар‘янку, Маріуполь, Широкине у 2014.

Сьогодні друг Ролло та Сліп – комбати ССО "Азов". У 2022 році вони звільняли Київщину та продовжують воювати на Запорізькому напрямку. Сьогодні вони планують військові операції та ведуть за собою в бій.

Про військові будні, бойовий досвід та плани на розвал росії – в інтерв’ю з азовськими комбатами. Це варте того, щоб подивитися та почути!

https://youtu.be/M_YEX_e_ks4

Ну а якщо серйозно, про Єйськ.

55 років тому, 18 жовтня 1967 року над станцією Ясенська в районі Єйська відбулася відмова двигуна літака МіГ-17 курсанта Єйського авіаційного училища. Пілот не став катапультуватися і зумів перетягнути літак через поселення. При посадці на ґрунт спалахнули пари гасу. Курсант загинув.

Порівняйте це з поведінкою «путинского сокола», який тупо вхерячив у житловий будинок, рятуючи при цьому своє життя.

Навіть совковий курсант мав якесь почуття гідності й офіцерської честі. В моральному плані нинішні росіяни деграднули навіть по відношенню до власних «дєдов».

Сьогодні з полону повернулась і Алла Березницька — медик Азову, яка рятувала наших бійців на Азовсталі.

Вітаємо на Батьківщині! І боремося за повернення додому усіх наших.

Пілот, он же льотчик, явно грає за ту саму команду, що і таджицькі «добровольці» на білгородському полігоні.

При такому рівні самовипилювання, роботи залишається все менше.

Скоро маленька Аліса, донька бойового медика Вікторії Обідіної, побачить свою маму. Їх розлучили під час евакуації з Азовсталі, дитина потрапила у підконтрольне Запоріжжя, а матір - окупанти залишили в «ДНР».

Медик Вікторія Обідіна – одна зі 108 жінок, яких сьогодні вдалося повернути з полону. Вона нарешті зможе обійняти свою доньку після кількох місяців розлуки.

Те, що пережила чотирирічна Аліса, не має відбуватися із дітьми у ХХІ столітті. Українська армія сьогодні воює за те, щоб кожна така історія мала щасливий фінал, і більше ніколи не повторилася.

Відео від бойових медиків ССО "Азов". Вони приїхали на реабілітацію після поранень, і коли росіяни вчергове обстріляли столицю, опинилися недалеко від вибухів та надавали допомогу пораненим.

Звільнення Куп‘янськ-Вузлового очима бійців спецпідрозділу KRAKEN. Контактний бій із росіянами, які швидко відступили, залишили чимало трофеїв.

Відео азовця Чилі.

На Азовсталі вона співала гімн УПА, рятувала життя та підтримувала бойовий дух.

У полоні — говорила українською про те, що не шкодує про вибір стати бойовим медиком та бути зі своїми бійцями до кінця.

Сьогодні Пташка заспівала гімн України перед матчем Шахтар-Динамо на всю країну.

Голос сили, відваги, незламності.

Вона обов’язково співатиме на честь Перемоги!

Свіже відео з Херсонського контрнаступу від ветерана «Азову» Абдули. Ще один успішний штурм підрозділу розвідки Terra. Гарячі кадри підготовки та старту операції, в ході якої знищили шість одиниць бронетехніки та відкинули росіян ще далі з їхніх позицій. І це тільки початок!

https://youtu.be/D8Byzl5kelc

Покрова, день Українського Війська — наше головне свято сьогодні і крізь віки.

Навіть День незалежності лише за останнє століття плавав у календарі — від 22 січня, дня проголошення IV Універсалу, до 24 серпня, дня проголошення Декларації про суверенітет.

Покрова з нами завжди.

Для України її армія грає більш вагому роль, ніж для більшості країн. Військо зберігало обриси української державності навіть у найбільш трагічні моменти, коли багатьом здавалося, що Україна не відродиться ніколи.

Кожен із завойовників насаджував нам: українці — нація хліборобів і селян. Але історія демонструє, що українці — нація-воїн.

Унікальність української історії в тому, що навіть не маючи власної державності ми не раз мали національну армію. Армія не раз була єдиним виразником національної ідеї.

Запорізька Січ в часи Речі Посполитої. Січові стрільці у Першу світову війну — українське військо, яке з‘явилося на чотири роки раніше Української Революції. Українська Повстанська Армія — високо організоване повстанське військо формально неіснуючої України.

Сьогодні твердий фундамент українського майбутнього закладає саме армія. Не політики, не дипломати і не бізнесмени, попри всю повагу.

Державу сьогодні об‘єднує військовий дух. Державу об‘єднує вояцтво. Державу об‘єднує по-справжньому українська національна армія.

Сьогодні від українського воїна залежить не лише майбутнє нашої Держави. Від його стійкості залежить доля всієї Європи.

Тож зі Святом Покрови, козаки, повстанці, воїни! Міці та віри в нашу Перемогу над одвічною євразійською ордою!

Непросто давати оцінки без емоцій. Але що в сухому залишку?

Перше: масований ракетно-авіаційний удар не обвалив енергосистему Країни.
Друге: удар не дав бажаний при актах терору результат - подавити волю до спротиву усього суспільства чи значної його частини.
А значить - Росія взагалі не досягла жодних практичних результатів.

Точніше - результат буде. Але полягає він у тому, що Україна максимально наблизилася до отримання сучасних систем ППО та ракетного озброєння.

«Ви тільки не залишайте нас!» - так зустрічають українських військових на деокупованих територіях у Куп‘янську та Ківшарівці.

Відео побратимів із підрозділу KRAKEN.

«Вообще не хочу уезжать из Крыма, из Алушты!» ©

Норвезький Нобелівський комітет продовжив флешмоб Папи Римського, Amnesty International та інших любителів не помічати реальність.

Рішення комітету вручити Нобелівську премію миру українському Центру громадянських свобод на чолі з Олександрою Матвійчук, російському «Меморіалу» та білоруському правозахиснику Олесю Біляцькому грає на полі наративу про «надо просто перестать стрелять».

У ситуації, коли українці протистоять російській агресії, підтримуваній білоруським режимом; не на словах і не на папері, а на ділі відстоюють свою свободу, честь і гідність, рішення комітету ділити премію з росіянами та білорусами виглядає або як знущання, або як свідома провокація.

Можливо, нагороджені російські та білоруські правозахисники дійсно щось робили у своїх країнах «на користь гуманістичних цінностей, антимілітаризму та принципів права». Але нагороджувати сьогодні їх разом з українськими правозахисниками, не згадуючи про війну в Україні — це створювати ілюзію того, що все в порядку.

Особливо дивує, що росіяни отримують цю премію другий рік поспіль. Третій буде?

І ще одне. Альфред Нобель заповідав присуджувати цю премію, зокрема, тим, хто «зробить найбільший внесок... в скасування, або скорочення армій, що існують».

Скасування або скорочення армії для України сьогодні означає смерть і кінець її існування.