Норвезький Нобелівський комітет продовжив флешмоб Папи Римського, Amnesty International та інших любителів не помічати реальність.

Рішення комітету вручити Нобелівську премію миру українському Центру громадянських свобод на чолі з Олександрою Матвійчук, російському «Меморіалу» та білоруському правозахиснику Олесю Біляцькому грає на полі наративу про «надо просто перестать стрелять».

У ситуації, коли українці протистоять російській агресії, підтримуваній білоруським режимом; не на словах і не на папері, а на ділі відстоюють свою свободу, честь і гідність, рішення комітету ділити премію з росіянами та білорусами виглядає або як знущання, або як свідома провокація.

Можливо, нагороджені російські та білоруські правозахисники дійсно щось робили у своїх країнах «на користь гуманістичних цінностей, антимілітаризму та принципів права». Але нагороджувати сьогодні їх разом з українськими правозахисниками, не згадуючи про війну в Україні — це створювати ілюзію того, що все в порядку.

Особливо дивує, що росіяни отримують цю премію другий рік поспіль. Третій буде?

І ще одне. Альфред Нобель заповідав присуджувати цю премію, зокрема, тим, хто «зробить найбільший внесок... в скасування, або скорочення армій, що існують».

Скасування або скорочення армії для України сьогодні означає смерть і кінець її існування.