Які роздачі я несу на розбір?

Перший і найголовніший тригер для мене - якщо під час роздачі я сильно сумнівався у виборі рішення. Якщо добре призамислився, це вже сигнал, що я не дуже добре розумію цей спот і з ним треба щось зробити.

Другий тригер - важливі роздачі. Якщо у вирішальний момент прийняв рішення, яке виявилося невдалим або залишило сумніви, теж хочу його перевірити. Розібратися, чи справді можна було зіграти краще.

Не буду брехати, більшість роздач, які я перевіряю, - програні. Далеко не всі, але великий програш завжди привертає більше уваги. Було б красиво розповісти, що результат на мене взагалі не впливає, але це неправда.

При цьому треба мати дисципліну, щоб не колупатися нескінченно в кулерах. Хоча й відмахнутися словом «кулер» теж можна зарано. Іноді те, що на перший погляд виглядає неминучим програшем, проти конкретного гравця може виявитися ніфіга не кулером.

Тепер ще трохи чесності. Останнім часом я не можу похвалитися тим, що багато працюю над грою. Часто закидаю роздачі Володі, отримую короткі коментарі й намагаюся перейняти його логіку прийняття рішень, кут зору, під яким він дивиться на ситуацію. Це дуже допомогло мені в розвитку й продовжує допомагати.

Через брак часу я доволі часто покладаюся саме на нього. Ну, може, і через лінь, але я б усе ж сказав, що через брак часу. Іноді, звичайно, сідаю й аналізую сам.

Але якщо спробувати оцінити, то за останні кілька місяців із роздач, які перевіряв, самостійно розібрав, напевно, відсотків п’ять. Я навіть не певен, що це справедливе число. І це ніфіга не добре.

Цікаві моменти іноді спливають, коли працюю над навчальними сценаріями. Нещодавно, поки структурував матеріал про велью-ставки для початківців, сам собі дещо нагадав і трохи підлікував одну свою покерну хворобу. Про це розповім окремо, бо історія заслуговує на власний пост.

Тож я взагалі не жартую, коли кажу, що вже не відчуваю себе покерним професіоналом у чистому вигляді. Я сам пов’язую відсутність яскравих результатів і з тим, як мало зараз працюю над грою.

Мої заняття теорією останнім часом дуже важко назвати серйозним підходом. Завжди доводиться обирати, чим жертвувати. І краще це робити самостійно, ніж делегувати комусь.