КнигомАнка

Можливо, тому мені подобається так «Одіссея»😀

Остаточно зрозуміла, що треба слухатися своєї інтуїції.

Ще до виходу роману “Завіт води” Абрагама Верґіса я чула, що це дуже крута книга і що її обов’язково треба купляти.
Але через її обкладинку (вона для мене занадто яскрава, як і кольоровий зріз) я чомусь не хотіла її собі.

Проте продовжувала чути гарні відгуки. Чула про якісь премії, які вона отримала (я-то думала, що це  на кшталт Букера, а виявилось вибір клубу Опри Вінфрі та вибір Барака Обами)

Поки ми не взяли її на позняківський книжковий клуб, тому я змушена була її купити і навіть прочитати (що не з усіма книгами стається🙈).
А от даремно, треба було слухати інтуїцію і не витрачати на неї час.

Почну з того, що в цьому році я перечитала “100 років самотності” і “Опівнічні діти”. І це сильні чудові прекрасні яскраві книги.

Я очікувала від “Завіту води” мікс “100 років самотності” і “Опівнічних дітей”.
Я отримала мікс “100 років самотності” і “Опівнічних дітей”, якби їх знімали в Болівуді.

“Завіт води” - це сімейна сага, події якої відбуваються в Південній Індії майже все 20 століття.

Все починається з одруження 12-річної дівчини та 40-річного чоловіка. Звичайно ж, він, як джентльмен, чекав, поки їй виповниться 16. А вже потім вони жили душа в душу, люблячи одне одного.
Цю ситуацію неможливо не сприймати як романтизацію таких стосунків. Я розумію, що тоді були такі традиції, але зображувати, що з цього виникла любов - дивно, як мінімум.

Поступово вона стає господинею і отримує імʼя Велика Аммачі. Саме навколо неї крутиться майже весь сюжет.
У неї народжуються діти. У дітей народжуються діти. Хтось їде, хтось вертається (ну ви знаєте, як працюють сімейні саги), хтось вмирає.
А вмирають тут насправді дуже багато людей. Всі чоловіки родини мають Стан - родинне прокляття, через яке вони гинуть від водоймищ (куди ж без натяку на магічний реалізм).


Насправді, задум роману мені дуже сподобався. Адже ми бачимо, як протягом 80 років (від 1900 до 1977 року) змінюється Індія: забобони відходять, приходять наука та освіта, розвиток медицини і розквіт комунізму (попереджаю: тут один з героїв на ім’я Ленін).

Грамотність змінює уклад життя, який залишався непорушним упродовж багатьох поколінь.

Оскільки сам автор - лікар та професор медицини у Стенфорді, то медицини тут багато. Я люблю таке: описи хвороб, операцій, розрізів, але тут все реалістично та детально описано, що не всі це виносять.

Що ж мені не сподобалось? Що все це, як на мене, занадто мелодраматично написано. Якщо любов - то одна на все життя. Якщо кінець - то гепі енд. Всі знаходяться, всі люблять одне одного і всі щасливі.

З одного боку, книга дійсно цікава. Вона динамічна, все швидко відбувається, легко читається.
З іншого ж, я дуже швидко від неї втомлювалась, важко пояснити чому. Мабуть, саме від ось цієї легкості. Це як гумка: смачно перші 5 хвилин, а потім смак зникає. Так і я з цією книгою: цікаво, але не більше 50 сторінок.

Але, коли я побачила, що я витратила на цю книгу 15 годин свого часу, то засмутилась. Бо, як на мене, вона не вартує ні часу, ні моїх зусиль. Краще перечитати “100 років самотності” та “Опівнічні діти”.

Улюблена цитата:

Чи то в Індії, чи будь-де побачити всю несправедливість рабства
якраз «добрим» рабовласникам завжди було найважче. Власна
доброта і щедрість порівняно з рабовласниками жорстокими їх засліплювала, і вони не помічали всієї несправедливості рабовласницької системи, яку самі ж створили, підтримували й використовували задля своєї вигоди. Так само британці хизуються тим, що залишили нам залізниці, коледжі, лікарні - це ж яка «доброта» з їхнього боку!

3⭐️
#Анка_прочитала

Не знаю, як у вас, але в мене мозок взагалі відмовляється працювати. Я забуваю слова, прізвища, якісь факти. Не можу читати емоційно важкі книги, інтелектуально важкі книги, важкі книги (треба вертатися до тренувань).

Продовжую читати “Одіссею” - нравицця.
Закінчую читати “Вчоріч” - легко читається, непогано. Але не розумію, чому вона така популярна.
Ще надкушені 6 книжок, які відклала на кращі часи.

А як у вас з читанням? Діліться тим, що читаєте!

Безмежна вдячність захисникам та захисницям.

Рух VETERANKA сьогодні запускає підписку — це можливість щомісяця допомагати руху, першій спільноті жінок із бойовим досвідом.

Підписатися: https://base.monobank.ua/veteranka#subscriptions

Щомісяця вони передають посестрам на фронт дрони, НРК, бойові машини та медицину.

Підписка — це найменше, що ми можемо для них зробити.

Хаос і анархія!
(поки чоловік у відрядженні можна залишати книги по всьому дому)

Вношу нові надходження книги в свої списки (так, їх у мене багато🙈).

Трохи відчуваю себе бібліотекаркою. Непогано, до речі🙃

“Наступний! А що це ви, шановний, затримали книгу? Штраф!”

(в коментарях залишу фото книг, якщо комусь цікаво)

Олександр Михед дав невеличке інтервʼю Максу Щербині на Телебаченні Торонто щодо Барнза і не тільки.
Ось тут можна почитати про скандальне інтервʼю Барнза Михеду на Львівському Форумі.

Джуліан Барнс – один із найтонших стилістів сучасної британської прози. Але його останній роман Departures вийшов одночасно в усьому світі і в росії. Олександр Михед – письменник, культуролог і військовослужбовець – розповідає, як розмова з Барнсом про літературу на BookForum у Львові раптом стала розмовою про ні в чому не винних маленьких росіян.

Тож чому західний інтелектуал не може відірватися від захоплення загадочной руской душой? Навіщо маленькій людині, яка зранку збирає шахед, книжка ввечері? Чому західному світу так складно прийняти ідею колективної вини та чому подібні Барнсу так бояться слова «націоналізм»? Врешті-решт, як Україна виборює свою суб'єктність на світовій культурній арені?

Михед шукає відповіді (і знаходить), що не так з сучасними західними інтелектуалами.

Продивилась на одному диханні. Раджу всім.

Веслі і Соціопатка😊

Я все ще пишу відгук на “Якщо подорожній одної зимової ночі” (ще пару місяців і буде🤞 Мабуть🙈).

А паралельно читаю “Соціопатку” Патрік Ґеґні.
І думаю, що це погана книга для хороших дівчат чи хороших хлопчиків.

Авторка стверджує, що вона соціопатка (як я зрозуміла, вона сама собі поставила цей діагноз). І це історія її життя з цим діагнозом.

Як завжди, розповідь починається з дитинства. І з самого дитинства авторка робила імпульсивні погані речі. Наприклад, штрикнула олівцем дівчинку в голову.

І я постійно тривожусь, що ще заборонене або жорстоке Патрік Ґеґні зробить далі. Мені, як людині з постійним відчуттям провини, важко читати, як хтось вчиняє дійсно погані речі і не відчуває провину!!! Це що за магія?!? І я так хочу!

Мені дуже некомфортно, і я прям відчуваю всередині ось цю напругу. Я наче читаю не нонфікшн, а якийсь трилер чи жахастик.

Ну і чесно, важко співпереживати людині, навіть дитині, яка робить погані речі.

Дивна книга і дивні відчуття🤔

Поки я все ще дописую відгук на “Якщо подорожній одної зимової ночі”, хочу підтримати

збір мого друга Andrew (@captainandrii)

Він збирає для брата дружини, який пішов добровольцем у 2023 році та наразі служить командиром взводу у 60 ОМБр (танковий батальйон).
Першу частину збору у вигляді зарядної станції йому вже вдалося закрити.

Залишився останній ривок. Треба дозібрати на дизельний генератор Kraft&Dele KD126. Він критично необхідний підрозділу для надійного автономного живлення техніки та зв'язку на позиціях.

Ціль: 52 015 грн

Банка:
https://send.monobank.ua/jar/ikycmuRrF

Щоб якось вам віддячити він рандомно розіграє 5 хороших книжок:


✨Мітч Каллін «Країна припливів» (раритет від ВБ, екранізований Террі Ґіллємом).

✨Марк Аксельрод «Картонні замки» (який має властивість періодично зникати з продажу).

✨Джозеф Макелрой «Бомба» (ідеально новенька).

✨Маріана Лекі «Те, що видно звідси» (дуже тепла історія).

✨«Департамент правди», 1 том (дебютний том, у якому зібране суцвіття всіх теорій змов).


Від себе ж я додам ✨“Вулицю причетних” Віри Курико з її ж підписом! (Якщо ще не читали, то цей репортаж про Левка Лукʼяненка точно вартий вашої уваги!)

Допоможімо швиденько закрити його збір. Буду вдячна кожному та кожному за будь-який донат Спільними зусиллями ми точно зможемо це зробити🙏

Пишу відгук на “Якщо подорожній одної зимової ночі” Італо Кальвіно і наштовхнулась на цитату, яка ідеально описує мої почуття щодо Джуліана Барнза:

Людмила вважає, що авторів ліпше не знати особисто, бо в житті ці люди зовсім не такі, як уявляєш собі, читаючи їхні книжки.

Якщо не розумієте про що я (то я вам заздрю, чесно), але ось тут книжкова душніла детально все написала.

Читаю Веслі, як нам, жінкам, мати владу💪
Веслі в шоці від патріархату 😡

У якій послідовності варто читати Вірджинію Вулф?
Я хз🙈

Можу лише порадити зі свого досвіду, і, як МЕНІ здається, буде легше ввійти в світ письменниці.

💫“Власна кімната” есей про те, чому раніше жінки не були письменницями і що їм треба, щоб такими стати. Це вже культова робота, проте написана вона легко та іронічно.
💫"Орландо” для мене ця книга-стьоб: як чоловік став жінкою. У “Власній кімнаті” є декілька пояснень та ідей, які лягли в сюжет “Орландо”. Знову ж ця книга іронічна, читається легко, але багато підсмислів.
💫“Місіс Делловей” один день з життя місіс Делловей, що готується до званого вечора. Ось це вже серйозна книга, в чомусь депресивна, глибока, але й життєствердна.
💫“До маяка” сімʼя щоліта відправляється на острів, де в центрі подій завжди місіс Рамзі. Ця книга для багатьох нудна. Так, тут майже нічого не відбувається, але Вірджинія Вулф намагається зрозуміти свою матір, відтворюючи її в образі місіс Рамзі. Дуже особиста книга, глибока, де кожна деталь важлива.

До речі, у нас є 3 видання цієї книги: від ЩОС, Комубук і Атени

💫“Хвилі” (я ще не читала, збираюсь в наступному місяці, тому можу і змінити свій список)


Крім цього, у нас є книги про біографію письменниці.

✨“Вірджинія Вулф” Александри Гарріс - авторка чудово відтворює життя Вірджинії Вулф і глибоко аналізує її твори, вказуючи на біографічні деталі. Цю книгу можна читати як до художніх творів, якщо не боїтеся спойлерів, так і після, щоб глибше зрозуміти романи.
✨“Вірджинія Вулф поміж рододендронів” Гезер Крістл - розчарування року (буде відгук. Але якщо коротко, то ця книга більше про саму авторку, ніж про Вірджинію Вулф)
✨“Гострі каблуки” Віри Агеєвої та Ростислава Семківа. Один з розділів присвячений цій авторці. В принципі, якщо ви не дивились відео про Вулф на каналі “Шалених авторок”, то можна і почитати.
✨“Власне життя” Джоанни Біґґз. Мені ця книга не сподобалася, тому не раджу читати про Вулф саме тут. Якось занадто нещасною її тут зобразили.


А ще на нас чекають нові переклади її книг.

✨“Кімната Джейкоба” від ЩОС (поки передзамовлення немає, але незабаром зʼявиться)
✨“Між діями” передзамовлення від Комубук
✨“Флаш” передзамовлення від Комубук
✨”Коли я пишу. Щоденники Вірджинії Вулф” від Projector Publishing
У ВІрджинії Вулф дууууууже багато щоденників і листувань. Тому її чоловік Леонард, розібравши всі її записи, видав книгу, у якій зібрані всі думки авторки про писання та творчий процес.

✨А ще виходить “До річки” Олівії Ленґ:

«До річки» — водночас подорож, часткова біографія однієї з наймінливіших і найплинніших письменниць ХХ століття та дослідження того, як історія оселяється в ландшафті, а привиди ніколи остаточно не залишають місць, які любили.
Ідучи за течією Уз, Ленґ простежує місце річок у людському житті та їхній звивистий шлях крізь літературу й міфологію. Особисте тут перетікає в історичне, природа — в літературу, біографія Вірджинії Вулф — у власні спогади авторки.

Поєднуючи мемуаристику, біографію, історію та письмо про природу, Олівія Ленґ створює ліричну й вільну за формою книжку про воду, пам’ять і те, що залишається в місцях після нас.

Є передзамовлення від видавництва Крапки

✨Ще додам роман “Години” Майкла Канінгема. Там 3 лінії, одна з яких про Вірджинію Вулф. За цю книгу автор отримав Пулітцерівську премію в 1999 році.

Якщо я щось пропустила, то пишіть!

Нарешті доїхали книги, які 5 днів зависли на Новій пошті. І я з надією чекала, що вони «живі» і таки потраплять до мене!

Перша, це Артем Чех «Ми тебе не чекали». А от я чекала книгу🧡

І признавайтесь, хто мені прислав «Історію мистецтв без чоловіків»! Бо жодної інформації🤔

Я навіть не знаю, що написати…
Я в такому шоці, мене переповнюють емоції.

МИ ЗА ДЕНЬ ЗІБРАЛИ 100 000 гривень!!!

Ви не уявляєте, як я вам вдячна!
Щиро вдячна кожному, хто донатив, хто ділився постом чи сторіз.

Ви просто найкращі!🧡🧡🧡

Дякую! Дякую! Дякую!🧡🧡🧡


Ось відео розіграшу! Вітаю переможців!
(під цим постом будуть поступово зʼявлятися фото чеків та речами, що ми з вами купимо)

Нарешті дочитала «Завіт води»
*навколо всі танцюють індійські танці та співають індійські пісні💃🕺💃🕺

Я настільки втомилась від мелодраматичності книги, що мій мозок потребує якісь навантаження.
Обираю між цими трьома.

До речі, «У свою останню годину» Вільяма Фолкнера забрала тільки що з поштомату. Це новинка!

Що радите?

💫💫💫💫💫💫💫💫✨

Почну з того, що я безмежно пишаюсь своїм братом Васею. Він добровільно з умовно безпечного тилу перевівся до бойового батальйону (7-го окремого розвідувального батальйону), де і воює на Оріхівському напрямку.

На жаль, кілька днів тому їхню позицію було знищено. Все, що в них було, згоріло: генератор, зарядні станції, ноутбук, планшет та багато іншого. Але щиро радію, що ніхто з хлопців не постраждав.

Тому я відкриваю банку, щоб зібрати гроші і купити найнеобхідніше.
(Всі чеки та фотодокази будуть під постом з результатами розіграшу)

🎯Моя ціль: 100 000.00 ₴

🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/3MUthTR2B7

💳Номер картки Банки
4874 1000 3213 7005

🎁За донат від 50 гривень я розіграю 3 електронні сертифікати на 1000 гривень від Лабораторії, склади якої були знищені русньою.
Чим більший донат (200, 500 тощо), тим вищий шанс на виграш!

Знаю, що багато хто втомився, багато хто зневірився, багато кому страшно, багато хто злиться. Давайте всі наші почуття перетворимо на донат, який допомагатиме нашим військовим знищувати русню.

Дуже сподіваюсь, що ви мене підтримаєте і допоможете закрити цей збір 🤞
Буду вдячна за будь-який донат та поширення в інших каналах чи соцмережах🧡