Вчорашня гра між Україною та Грузією/Сакартвело була одним з найгірших футбольних матчів що я бачив, але українські фанати на трибуні додали важливого контексту.

Матч припав на річницю падіння Сохумі в 1993, коли (про)російські сили захопили столицю Абхазії та влаштували різанину тисяч етнічних картвелів. Ще десятки тисяч людей застрягли в горах без продуктів та підтримки. ЗСУ тоді здійснили масштабну гуманітарну місію, евакуювали 7634 людей та доставили сотні тон допомоги.

Взагалі в України дуже багата історія гуманітарних інтервенцій: подвиг наших миротворців, які врятували від сербів цивільне населення боснійської Жепи; активне залучення миротворчого контингенту в Іраці; порятунок від талібів сотень людей, зраджених і покинутих байденом; доставка гуманітарки в різні країни літаком Мрія під час пандемії; ініціатива грейн фром юкрейн тощо.

При чому українці часто виступали рятівниками там, де вестерни не могл чи не хотіли. Але в Україні про це майже не згадують і не пам'ятають, а у світі взагалі не знають