Є страва, у яку в деяких родинах досі кладуть монету. Не заради смаку.

Вареник ліпили у формі молодого місяця, і це не випадковість. Він був обрядовою їжею, а не буденною: його подавали на свята, на хрестини, на поминки, і у святковій партії часто ховали одну особливу начинку або монету. Кому дістанеться, тому й щастя.

Тобто тарілка вареників колись була ще й лотереєю.

Тепер про тісто, бо вареники ламаються саме на ньому.

Рекомендуємо замішувати тісто на дуже гарячій воді, майже на окропі. Гаряча вода заварює частину клейковини, і тісто стає слухняним, еластичним і перестає рватися на защипі.

Пропорція проста: на півкіло борошна склянка окропу, ложка олії, чайна ложка солі. Вимішувати п'ять хвилин, потім обов'язково накрити і залишити на пів години. Без цього відпочинку тісто пружинить і не розкачується.

Розкачувати тонко, півтора міліметра. Товсте тісто робить вареник важким і безнадійним.

Начинка має бути холодною. Тепла начинка розм'якшує тісто зсередини, і вареник розклеюється у воді.

Защипувати сухими пальцями, борошно на краю тут ворог, воно не дає шву склеїтися.

Варити у великій каструлі, багато води, сильний вогонь. Кинути, обережно відірвати від дна ложкою і чекати. Після спливання рахувати дві хвилини для картоплі й сиру, одну для вишні.

Виймати шумівкою в миску з розтопленим маслом і одразу перемішати, інакше злипнуться намертво.

Ми досі готуємо святкову їжу, просто вже не пам'ятаємо, що вона святкова.

💛Смачного.