Трапилося мені нещодавно ось це відео: https://youtu.be/wf4BGQL3syQ?si=8pCFmqhKw8PDp65p

Вирішив поділитися лінком і тим, що збіглося з моїм власним досвідом, думками та відчуттями:

1️⃣ Код — давно не вузьке місце. ШІ реально прискорив набір коду, але швидкість друку ≠ швидкість продукту (у відео це гарно лягає на теорію обмежень Голдратта: не прискориш ескадру одним реактивним човном, поки поряд хтось пливе на кориті). Генерувати код більше не проблема — проблема це рев'ю, розуміння згенерованого і самі ідеї.

2️⃣ А друге витікає з першого: коли всього згенеровано забагато, ти — оператор АІшки — вже сам не розумієш продукт, який АІ побудувала з твоєї ж подачі. Обмеження контексту тепер не в ЛЛМ, а у шкіряного мішка. І тут найсмішніше — я живий приклад цього ж: сам часто не встигаю тримати в голові і ревьювити все, що вони «наслопали» і створюю собі допоміжні інструменти для цього, вибудовую під це системи (окремо контекст, окремо стан, окремо інструкції, тести, обмеження і т.д.)

3️⃣ Постійне ФОМО і сильна втома від нього. Щотижня новий харнесс, нова модель, новий «єдино правильний» воркфлоу. Ти або біжиш за цим, або відчуваєш, що відстаєш. І ця гонка з'їдає не менше енергії, ніж дає економія від самих інструментів.

Найгірше в цьому всьому те, що є певний дизбаланс очікувань та реальності.

Сам від себе (і клієнт/роботодавець теж) чекаєш ×10, але результат іноді виходить навіть повільніше і гірше, ніж якби зробив на 100% руками. Я це кажу як людина, що дуже активно юзає АІшку в роботі і має в цьому успіхи, скажімо, вище середнього.

Плюс постійна ентропія контексту: щоб усе це працювало, доводиться безперервно наводити гігієну, інакше закопуєш сам себе.

У підсумку хайп обіцяє революцію, а на виході — купа дрібних свистоперделок замість справжніх продуктів.