Люцифер теж колись був ангелом.
І теж мав крила.
Ними тримав небесний купол.
Сіяв перші зорі.

Але крила зламали.

Хоча даром це не дається.
Пір'я падало додолу —
пір’їна за пір’їною,
утверджуючи: пройдений шлях був не марним.

Ангел упав.
Постав володар пекла.

Лишилися шрами.
Вони нагадують:
він не згубив себе —
він пішов проти правил
і звів власний престол.

Не кожні втрачені крила — насправді втрачені.

Бо його крила нікуди не зникли.
Вони постали із попелу.
Але тепер окриляють не ззовні — з середини.

Адже, краще бути правителем у власному пеклі.
Ніж слугою у чужім раю.

Не кожен падший упав дарма.
Адже падіння не завжди — поразка.