Де гора Крем'янець тримає небокрай —
Кам'яні баби тихо стоять,
Вітер шепоче про рідний край,
Історія й час поруч сплять.

Звідки назва міста таємнича?
Може, Ізюмець* край цей відкрив?
Чи татарська уява** нас кличе
У глибину далеких віків?

Кажуть, колись тут принцеса бувала,
Впала на голову їй родзинка...
Спочатку «Ізумом» місто назвала,
Та згодом «Ізюмом» стала місцинка.

Тут козацький полк тримав кордони,
Скільки війн це місто пройшло...
Та знову ворог порушив закони,
Принісши на землю зло.

Та народ не зламався в біді,
Захищаючи наш рідний дім,
Став пліч-о-пліч в ці дні,
І довів свою єдність усім!

Попри все, що навколо було,
Дерева й квіти розцвітають.
Повернулося в серце тепло,
І бризки фонтана грають.

Вертаємо місту нове життя,
І далі все залежить від нас.
Я свято вірю... без вороття:
Все розквітне у добрий час!

*— річка
**Одна з версій про походження назви місто — це те що так назвали татари.