Після того як..
Після того, як я справді полюбила дощ,
самотність більше не лякає.
Колись я так чекала тепла, щоб бігти гуляти,
І сонце радо всміхалося мені.
А тепер воно безжально сліпить очі.
Я залишаюся в кімнаті,
де замість галасливих вулиць
є тільки пазл на столі.
Не вистачає там деталей...
Загубилися вони.
Усі надії розвіяло прахом, що прилип до стіни.
І дощ стікає тихо по склу, нагадуючи:
Деталі шукай... там, де сонце всміхалось.
#вірш