В коконі з проблем я вічно живу,
І щастя промінь є, а наче і не має,
Здається, що проти течії пливу,
Напевно тут мене нічого не тримає.

Можливо, треба просто через це пройти,
Зібравши сили, що в собі ще залишила,
Та мовчки шлях свій віднайти,
Щоб зуміти широко розправити крила.

Повільно піднестись і в небо злетіти,
Відчуваючи легкість в серці й душі.
Залишивши погане десь у зеніті.
Ловлячи проміння зі свого віконця.

15-16.05.2026
#вірш