🪶 З-під крила автора | Елізабет Нокс

13 років і перша публікація в газеті

Все почалося з того, що одного дня моя мама телефонує мені і каже:
«Я розмовляла з редактором місцевої газети, в тебе є два дні — редагуй та подавай».

Звісно, я була здивована, але миттєво взялася за роботу. Ці два дні перетворилися на справжній марафон: я годинами сиділа над текстом, вичитувала кожне слово, шліфувала речення й доводила сюжет до ідеалу. Це була концентрована, виснажлива, але така кайфова праця.

І ось, коли твори нарешті віддали, почалося мовчання...
А знаєте... мовчання набагато гірше за негативну відповідь, бо саме невідомість лякає найбільше. В голові крутилися думки: «А раптом не сподобалося? Раптом я недопрацювала?». Минув тиждень... другий...
Увесь цей час я не сиділа склавши руки. Попри страх і сумніви, я продовжувала писати, розвиватися й вірити у свою мрію. Цей успіх не впав мені з неба — за ним стоять сотні списаних сторінок, безсонні ночі, пошуки потрібних метафор та постійна робота над собою.

І ось приходить мама з роботи й каже:
«Твоє оповідання беруть, роблять кілька правок та тобі потім покажуть».
Моєму щастю не було меж... Бо начебто здається, що всього лише два тижні очікування, але для мене вони були вічністю.

Минуло ще... ой, вже і не згадаю скільки часу, як приходить мама з роздрукованим твором із правками. Після того, як ми все узгодили, нам повідомили, що друк відбудеться вже за тиждень.
І вже в четвер мама показує газету. Справжню в якій надруковано моє оповідання.

Коли ми були вдома, з тієї кількості примірників, що ми придбали, три я відправила своїм подругам. (Звісно, підписала й поклала кожній дещо особливе🥰).

Публікація була в газеті «Обрії Ізюмщини».
На цьому шляху мені дуже допомогли мої власна впертість, бета-рідери, родина та люди з творчих спільнот (включаючи, звісно, Вріріт).
Хтось підтримав морально, хтось — порадою, а хтось просто не дав опустити руки.
І саме завдяки поєднанню моїх зусиль та віри цих людей у мене, тримати в руках цю газету — реальність. Далі — більше! ✨

Авторка: Елізабет Нокс

#голос_автора@wririt