🪶 З-під крила автора

«(Я)»

я не зламалась
(хоча мала право)

не зупинилась
(хоча, мабуть, варто було)

не стерла себе до чистого аркуша,
(хоча вночі так хотілося…)
забутися, зникнути, стати ніким,
померти?

я не рятувала себе
(я просто була)
в напівтемряві, на краю,
в тиші, де ніхто не кричав:
залишися, будь ласка.

але чути було:
зникни.
ти - тягар.
ніхто не помітить, якщо тебе не стане.

зламайся вже.
ти й так - тріщина на тріщині.
хто тебе збиратиме?

помри.
ти - помилка.
занадто багато відчуваєш,
занадто мало варта.

дурна, тупенька,
смішна у своїх мріях,
недостатньо гарна,
недостатньо сильна,
недостатньо… людина.

і я повірила
(майже)

але, можливо, це й є
моя найдивніша форма сили:
бути,
навіть коли не знаю навіщо,
бути,
коли ніхто не чекає,
бути
в цій простій дії -
вижити.
(бо жити ще не вмію,
але залишатися. Бути. Навчилася.)

Ria Vickery
#пером@wririt_channel