🐦‍⬛ Між пір’ям | До читача.

Огляд від Андрія на книгу «Першому гравцеві приготуватися»📗

Сьогодні в мене подвійний відгук. Вирішив я нарешті взятися за "довгобуди" на полицях і вибір впав на «Першому гравцеві приготуватися» (Ready Player One). Я ходив у кіно на прем’єру, потім купив книгу, і ось, через роки, її час настав.

Прочитав я її доволі швидко (як для мене) — за три підходи. Читається легко і затягує. Хоч я і не є частиною гік-культури 80-х (більшість референсів для мене незнайомі), сама концепція мені сподобалася. Я вже вкотре пишу, що мені не дуже до вподоби Young Adult, і це яка вже книга поспіль про підлітків? Хтось тут явно лицемірить! Я не навмисно, чесно 😅. Але так, по суті, це книга для підлітків і про підлітків.

Про світ і сюжет Майбутнє, 2044 рік. США перетворилися на сукупність міст, де є хоч якась законність, та пусток між ними, де процвітає анархія. Більшість людей тікає від реальності в OASIS — віртуальний світ, де можна бути ким завгодно. Зав’язка класична: геніальний творець ОАЗи Джеймс Галлідей помирає і залишає заповіт. Хто знайде приховане «Великоднє яйце» (знайшовши три ключі та пройшовши крізь три брами з випробуваннями), отримає всі його статки та повний контроль над віртуальним світом.

Головні антагоністи — корпорація IOI на чолі з Ноланом Соренто. Їхня мета — захопити ОАЗу, щоб зробити її платною і заліпити рекламою (ось таке банальне корпоративне зло).

Що викликало питання? Дії компанії IOI. Маючи колосальні ресурси в світі, де панує беззаконня, вони чомусь переймаються "ігровими квестами". Вони без сумнівів убивають (навіщось прибрали Дайто, що їм це дало?), але при цьому не можуть просто фізично усунути конкурентів чи здійснити рейдерське захоплення? Здається, вони діють так просто тому, що вони "абсолютне зло" і сюжету потрібен конфлікт.

Також дивним видався ввід Огдена Морроу у третьому акті. Це виглядало як класичний Deus Ex Machina: героїв треба було якось витягнути з глухого кута, і автор просто "скинув" їм порятунок (крім дивної сцени з книжками на початку, це ніяк не пояснюється).

Проте я не шкодую, що прочитав. Це була весела пригода.

А потім я вирішив передивитися фільм... І, мабуть, дарма. Те, що я пам'ятав з перегляду 7 років тому, спокійно жило в закапелках пам'яті. Тепер же я дивився уважніше, і питань до фільму значно більше, ніж до книги.

• Романтика. У фільмі герой зізнається в коханні Арт3міді на третій зустрічі. Це виглядає дивно навіть для підліткового кіно. У книжці ж Парзіваль слідкує за її блогом 4 роки, знає її думки та історії. А від моменту симпатії до зізнання проходить 6 місяців спільного часу. Там це має сенс, у фільмі — це просто "кохання з першого погляду" без підгрунтя.

• Масштаб. У фільмі складається враження, що пошуком яйця не цікавиться ніхто, крім п'ятірки героїв та IOI.

• Загадки. Акцент змістився з поп-культури та відеоігор на конкретні епізоди з життя Галлідея, що трохи руйнує атмосферу першоджерела.

• Підсумок: Книга — захопливий YA з цікавим світом, нехай і не без логічних дірок у поведінці лиходіїв. Фільм — візуально гарний, але сценарно набагато слабший і спрощений до рівня дитячого контенту. Дії персонажів (як героїв, так і злодіїв) там занадто карикатурні.

Автор: Андрій Блищак
#книга_тижня@wririt_channel