гей пташко, лети у далекі краї
краї, де й краєм ока не помітиш всі йобані людські гріхи.
туди, де не ділять на «наші» й «мої»,де спокій ховає розбиті штрихи.
де небо не пахне залізом і злом,і земля не здригається в муках щомиті,змахни своїм легким, пречистим крилом,залиш цей весь бруд у земному корите. . .
шукай океани, де пустка й туман,де хвилі змивають саму лише втому,бо тут — тільки вічний хаос,зациклена уява.
тут вороги прокляті, і змита держава