Ви задумувалися, наскільки крутезний фанфікшн?

Тобто є людина, що створила щось творче. І це щось творче, стало поштовхом до прояву творчості в іншої людини чи навіть спільноти людей. При чому, це не багатостраждальна творчість заради чогось вищого: заробітку, успіху чи визнання. Ні, це просто спроба трошки довше залишитися в оригінальній історії, бо вона настільки сподобалася.

Мені так важко виразити це відчуття словами, але коли я дізналася, що по Загубленому принцу написали фанфік, пищала від захвату. Бо моя книжка надихнула когось теж щось написати. Сісти, уявити і написати. Створити щось нове з нічого. Вау. Та це один з найкращих фідбеків у світі.

Тому з обережністю, але запрошую зазирнути на цю роботу (TW selfharm). Пані авторка старалася і писала мені про неї не знаючи як я взагалі відреагую на факт фанфікшена і такого погляду на героїв. А я от візьму і зроблю під це цілий пост. Бо я люблю фанфікшн. Не в усіх його проявах, але люблю і дуже шкодую, що самій наразі не вистачає часу і натхнення писати по чужих світах.