Стати дорослою, залишитися підлітком.

Наступного персонажа я не дуже люблю. Навіть не так. Я не люблю певний тип персонажів, які поводяться як травмовані підлітки в дорослому тілі. І якщо в умовному посередньому аніме це сприймається нормально, бо там усі поводяться як діти в тілах дорослих, то в серйозніших творах це стає проблемою.

Так, мені не подобається Морріґан з «Епохи Дракона». Вона мені найменше подобається з усіх персонажів. Навіть голем, який вважає голубів своїми заклятими ворогами, мені більше імпонує.

Якщо коротко, я бачу Морріґан як класичного травмованого підлітка. Майже всі її проблеми, по факту, від матері та її не найкращого виховання. Вона нігілістична, цинічна, саркастична та завжди готова сказати щось неприємне. Це далеко не поведінка дорослої людини, особливо на тлі умовної Леліани, у якої не лише дитинство було паршивим. І навіть те, як вона висловлюється в оригіналі, пасує скоріше підлітку, що прагне якось виділитися.

Так, вона може незвично врятувати Сірого Вартового наприкінці першої частини. Але, враховуючи її подальший розвиток і те, які в неї проблеми, для мене вона, по факту, залишається тим самим травмованим підлітком.

Морріґан знає багато. Вона небезпечна та вміла у всяких махінаціях. Але для мене вона надто претензійна на тлі інших персонажів. Не можу серйозно сприймати персонажа, який попри усе що пережила, досі обмежується тим, що мама її не так виховувала.

#творчість #фентезі

@widluda