«Христос не пропонував цьому бездушному народові влади й пишноти, а лише царство, що не від світу цього; він прагнув знову повернути їм душу, відновити в них здатність до найглибших внутрішніх переживань! Вони не зрозуміли його — не могли зрозуміти суті його діянь — і він закінчив життя на хресті, мов злочинець! Йому відмовили в ролі Месії для юдеїв, але натомість він став чимось більшим: Спасителем язичників! Юдеї й досі ненавидять його та глузують із нього, адже для них завжди залишалося незбагненним, як можна цілковито пожертвувати собою заради ідей, як можна відкинути те, що здається їм найціннішим — життя, — задля вищої мети».
«Притаманна християнській вірі схильність до примирення врятувала нас від повного винищення доброї германської крові, а також від цілковитого затоплення неповноцінними расовими елементами. Адже християнство не позбавило германські народи їхніх героїчних, войовничих рис, а лише пом’якшило їх. Ченці, що розчищали ліси Германії, єпископи часів саксонської династії та Штауфенів, світські лицарі й Тевтонський орден — усі вони були войовничими при своїй приналежності до християнства, оскільки відчували це християнство як німецькість».
— Рудольф Юнг (засновник націонал-соціалізму), «Націонал-соціалізм: його основи, розвиток і цілі»
Volksfront 💫