«Я вважаю, що нашу команду використовують просто як ширму — і це точно нечесно, це точно не по-партнерськи, і це, на мій погляд, слабке рішення, на жаль. На жаль, слабке рішення сильних партнерів»,
— заявив Зеленський.
Звісно, приємно, що постфактум події президент використовує тезу і навіть термінологію, яку я використовував впродовж кількох тижнів тут на каналі, щоб описати ризик. Для прикладу, заява Зеленського дуже подібна до назви й тез допису «Не можна дозволяти американцям та московитам робити з нас пасивну ширму». Але для мене питання не в тому, щоб «потрапити в телевізор», а в тому, щоб просунути пересторогу до подій, що відбулися тепер.
Почнемо з того, що відповім на запитання: «Якби не поїхали, чи було б рішення Білого дому іншим?». Ні, скоріше за все, ні — рішення було б тим самим, АЛЕ:
▶️ 1. Ми не дали б адміністрації Трампа ширити зараз маніпуляцію, що ми під час візиту знову відмовилися припинити завдавати ударів по московських НПЗ — і тому він закарлючив (читай маніпуляцію від «безвиході») угоду з путіним. Тобто наш візит — просто елемент легендування маніпуляції. Ця маніпуляція і так була б, але її важче було б «загорнути» — тобто ми могли б мати трохи більше критики Трампа за його дії, ніж маємо зараз.
▶️ 2. Уникнення критики напередодні дзвінка. Хто що б не казав, але на Трампа діє фактор тиску через медіа, він печеться про те, «як про нього пишуть», і тому біситься, коли пишуть погано. А ще є груповий лобізм (з Європою) тощо. Оскільки ми знали про майбутній дзвінок путіну, але при цьому мав відбутися візит української групи, то захисна критика, яка могла б спробувати обмежити Трампа — не відбувалась, бо для преси, зокрема американської, «ну вони ж і з українцями зустрінуться», ну а ми, звісно, не рухались, бо ж «попереду зустріч». І навпаки, розповідали всім у пресі: «Ви не розумієте, якого конструктиву ми досягаємо». Просто використали нас як «ширму».
І це саме те, про що я говорив: того, «чим нас заманюють для візиту», — не буде. Буде лише ціль створити умови для ось таких рішень + посилити викривлення (створити додатковий інфопривід), що ми, а не Трамп, винні у цінах на бензин у США.
▶️ 3. Демонстрація слабкості. У цьому світі не можна бути слабким. Навіть коли не бути слабким виглядає небезпечно — треба бути сильним. Це, звісно, гасло, але воно має дійсність, особливо у сприйнятті сучасного Білого дому.
Перемовна українська група, за повідомленнями преси, вже повертається через скасований другий день зустрічей. Буде звучати грубо, але фактично повертаються «побитими» одразу після того, як їх використали як ширму. Витративши фактично добу, щоб тільки дістатися до США.
➡️ І такі ситуації утверджують у примітивному уявленні США думку, що «Україною можна користуватись, бо вони ж нічого й не зроблять», а «з московитами — домовлятися».
Просто маленька деталь, чому це все була підстава.
У той час як Шредер проводив день народження з путіним, дзвінок Трампа був зміщений чи від початку запланований на день пізніше, щоб якраз збіглося з приїздом української делегації, бо від нас потрібен був лише факт візиту для ширми, а не реальні зустрічі.
Щодо рішення Трампа послабити санкції щодо дизелю
➡️ Обсяг, який Кремль нібито обіцяє поставити, менше денного споживання в США. На ціни на паливо впливає висока ціна сировини (нафти), а не нестача обсягів виробництва, особливо у США, які є головними експортерами палива у світі. Відкритим залишається питання вартості цих постачань для США через неналагоджену логістику. Звісно, саму заборону на експорт дизеля тощо Кремль в ручному режимі може посунути.
💬 Ба більше, за повідомленнями Axios, США погрожують перекрити надання розвідданих, якщо Україна не припинить удари по НПЗ. Загалом це очевидна пастка, у яку ми потрапили (уникнути її навряд чи можна було, але наслідки для Трампа можна було зробити дорожчими): путін пообіцяв Трампу допомогти: підкинути калію та палива — вважай «допомогти з виборами». Трамп в цифрах не бум-бум, але з радістю це сприймає. Але очевидно путін (точніше Віткофф-Кушнер) продає це, що поставлять «якщо українці НПЗ не будуть виносити» (насправді Кремль не дуже воліє постачати). І тепер, якщо Україна перестане бити по НПЗ, то Кремль поставить, ту незначну кількість, бо банально більше виробить, ніж було б з ударами. Якщо ж Україна продовжить бити, то Кремль не поставить в США і звинуватить Київ, щоб посилити напругу в україно-американських відносинах.
А по факту рішення про послаблення було прийнято «до». Постачання символічного дизелю — це така ж ширма для зменшення критики від цього рішення, як і візит української делегації.
Підсумовуючи, що б я робив:
📌1. Продовжував би засуджувати послаблення санкцій і заручився б у цих засудженнях підтримкою європейських лідерів. Щоб простіше було заручитись підтримкою в Європі, будь ласка, ВР, не осоромтеся сесією від 12 жовтня і так далі, бо тут питання не тільки в отриманні коштів і євроінтеграції.
📌2. Принципово продовжити бити по НПЗ московії, навіть попри ризик припинення надання розвідданих з боку США. Ми вже не раз бачили, що погроза не завжди = дія. Не проблема для Трампа перекрити постачання розвідданих — проблема для республіканців буде у критиці зсередини та ззовні, яку вони отримають напередодні виборів за цю дію. А навіть якщо і буде дія, то мінімізувати її наслідки можна через інші країни (не компенсує, але мінімізує). Тому для Білого дому реалізація погрози насправді — не демонстрація сили, а дилемний вибір. Тому граймо на цій дилемі.
📌 3. Запускаємо превентивні заяви та інформаційну кампанію, що у разі послаблення до 15 жовтня закону Г-Б (30 денний період) — це демонстрація великої слабкості. Підвищуємо електоральну ціну для Трампа за контакти та рішення «для дорогого друга путіна»
І пам’ятаємо: до виборів — 24 дні. Це не якась магічна дата, де засяє сонечко, але це дата, де у Трампа можуть урізатися можливості реалізації такого абсурду, а Конгрес може затягати оточення Трампа на слухання та надання свідчень щодо їх «ефективної роботи».
Не будьте слабкими ці 24 дні.
Resurgam ➰ Приєднуйся