Тут Борис (одесит доречі) пише шо всьо... Та і я такого листа отримав теж від АНтропік.
Прикол в тому, що такі сьорд-парті використовували антропік-сдк і через нього логінились в клод код. І ви могли економити на токенах. Але там прямим текстом в доці по СДК було наипсано що це заборонено для 3д-паті... І були навіть бани акаунтів массові.
Але тепер вони вирішили це монетизувати.
І скоро буде хвиля оптимізацій меморіс, контексту і використання токенів взагалі.
Клонуйте собі локально скілл який хочете заюзати і який писали НЕ ВИ. Бо трапляються випадки, коли автор скіла не думає про секьюріті. Навмисно, або не дуже... Наприиклад, бачив скілл, який тирив в тебе ssh ключі.
Тож, що разу, скопіював собі, прогнав його через вашого агента. Пофіксив помилки, протестував взагалі на те що він працює і подбав про секьюріті.
Колись давно в дитинстві читав Гарі Гарісона. Була книга "Спеціаліст по етиці", з циклу Death World. Там по сюжету головного героя викрадає чувак і везе його на суд. І вони сперичаються про етику та етичність взагалі. І як ГГ йому доказував що етика - штука дуже відносна і залежить від контексту. Це як їсти собі подібних у людожерів - норм. А в нас ... шось не дуже...
Це я до того, що критерії "етичності" дуже залежать від того їто їх врповаджує, та трактує. І от як би в майбутньому в ШІ не зʼявилось нормою жерти нас...
Давно не чулись та не спілкувались. В мене сесія та підготовка к езаменам і часу поки не вистачає накатать сюди думаок.
З цікавого, читав інтервʼю CEO Anthropic. Він каже зо верогідність того шо в Клода є свідомість 15-20%. А що там в реалі - вони дупля не кидають...
З цього приводу в мене розигралась фантазія і згадався Кіберпанк 2077.
Там був квест де Ві гонявся за тачками по місту в яких появилась свідомість.
І він там казав таку фразу "не важливо з чого ти зроблений, але якшо в тебе є свідомвсть, значить ти - живий".
Я десь такої ж думки...
А потім згадується "Аніматриця" (дуже раджу подивитись, якщо пропустили це диво 25 років тому). Де люди почали знищувати машини, а ті кричали "Я Живий!"...
Вихідні це дуже гарний спосіб відійти від думок про роботу і зібратись з думками. Згадав що є старе есе Дейкстри 1988 року, де він називає комп'ютери радикальною новизною. Його головна думка: ми постійно намагаємось зрозуміти нове через старе. Натягуємо знайомі метафори на незнайомі речі. І саме це нас губить. Він каже: щоб зрозуміти щось справді нове, треба підійти з порожнім розумом. Свідомо відмовитись від аналогій. Побачити річ такою, яка вона є.
Мені це відгукується дуже особисто.
В медитації є поняття "розум початківця" - shoshin японською. Це стан, коли ти дивишся на щось не через фільтри свого особистого досвіду. Не "це схоже на...", а просто - що тут є?
Коли я починав на ZX Spectrum, писав код спочатку в зошиті. Не було hot reload. Не було Stack Overflow та Гугла… Ти мусив побачити програму цілком у голові, перш ніж набрати хоч один символ. Це був вимушений shoshin - ти не міг сховатись за "щас запустим і побачим”.
Зараз з AI-кодингом відбувається цікава штука. Люди отримують згенерований код і одразу запускають. Натягують знайомий патерн: "працює - значить правильно". Але Дейкстра попереджав: тестування показує наявність помилок, ніколи - їх відсутність.
Свідомий кодинг - це не про відмову від AI чи інструментів. Це про те, щоб не тягнути старі патерни мислення на нову задачу. Зупинитись. Побачити код таким, який він є. Не таким, яким ти звик його бачити.
ШІ прискорюється щотижня. Нова модель, новий прорив, нові можливості.
Суспільство – ні.
Компанії запроваджують по півроку. Регулятори ще не написали правил. 90% людей навіть не відкривали інструменти, які вже є.
Одне летить. Інше повзе.
І ось тут цікаво.
Якби всі адаптувались одночасно – переваги б не було ні в кого. Якби ніхто не адаптувався – теж. Перевага є саме тому, що інструменти вже потужні, а більшість... навіть не почала.
У січні в США зареєстрували понад 500 тисяч нових бізнесів. Це не збіг. Це люди, які не чекають поки «стане зрозуміліше».
Хто зараз щодня працює з ШІ – не просто встигає. Він compound'ить. Кожна нова модель робить його сильнішим, а не розгубленішим. Бо вже є м'яз. Є звичка. Є розуміння.
Інерція суспільства – це не перешкода. Це твоє вікно.
Але вікна мають властивість закриватись. —— Кинь у коменти свій головний інструмент. І як ти ЙОГО використовуєш для покращення СЕБЕ ?
Куди ви попали. Частина 0. "8-бітне дитинство". Частина 2 (Мрійлива).
Шлях зі школи до дом був не легкий. По дорозі траплялись багато перешкод. Одна з них - на півшляху порожній кінотеатр "Дружба", в фойе якого був перший в місті ігровий зал з 8 та 16 бітними компьютерами. Вже набагато пізніше. я дізнвся що грав на справжніх C64, Amiga600 та AtariST. Але королем залу завжди був він... зроблений з гівна і палок - ZX Spectrum. Його не тільки підключати к здоровезним телевізорам "Берьозка", але й робили справжні ігрові автомати, які жерли всі твої 15 копійошні монетки з тим лисим типом що "придумав Україну". А подолавши всі прегради і залишившись без грошей на тиждень сніданків, прийшовши до дому... Була тільки одна думка в голові... ЯК грати в ігри, коли їх в тебе немає... І от доля, у вигляді товариша який вже знав яке це чудо в пірʼях цей Спектрум, підкинула книжку "Як написати гру на Basic"... Що таке програмувати взагалі, я так і не навчився...
Але коли машинка вперше поїхала по екрану туди куди Я хотів - щось змінилось в середині. Я відчув "силу" (в рукавичці). Виявилось, за кожною грою стоїть цикл, координати, змінні... і безкінечний SYNTAX ERROR в рядку 320.
Це вже принесло якусь системність в думки, те що я робив і заклало базу для наступних кроків )
Куди ви попали. Частина 0. "8-бітне дитинство". Частина 1 (Вводна).
Все почалось в далекі часи, коли туалетний папір був в дифіциті, а про Незалежність ще не співали а Чернівцях. В одному з випусків журнала "Радіва" я побвчив картинку з купухтером у вигляди валізки. І став мріяти про якусь таку чудесну штуку... Яку мені і купили коли я пішов в школу. Це було "дещо", з клавіатурою і размаяними мікросхемами на одній платі фірми НПО "Квантор", які робилист в м. Сіверськодонецьку.
Це піключалось до чорнобілого телефізора і щось завантажувалось з касет...
Ігор і програм в мене не було. Але я дуже хотів малювати. А до кумпухтера шла книжка по Бейсику... І довелось написати свій Графічний Редактор.
Дозваольте нагалади, шо ніяких маніпіляторів типу "маус" не було. І все керувалось лише за допомогою навіть не клавіш курсора... а чарівною комбінацією клавіш, яку згадають далеко не всі... QAOPSpace.
На це в мене пішло декілька тижнів, було багато рефакторингу, спалений магнітофон. Купа похереного коду...
І результатом було те що в мене зʼявився 5 дюймовий флоповод.
А ще через кілька років - мої 48kb RAM збільшились до 1MB (simm).
