Куди ви попали. Частина 0. "8-бітне дитинство". Частина 2 (Мрійлива).

Шлях зі школи до дом був не легкий.
По дорозі траплялись багато перешкод.
Одна з них - на півшляху порожній кінотеатр "Дружба", в фойе якого був перший в місті ігровий зал з 8 та 16 бітними компьютерами.
Вже набагато пізніше. я дізнвся що грав на справжніх C64, Amiga600 та AtariST.
Але королем залу завжди був він... зроблений з гівна і палок - ZX Spectrum.
Його не тільки підключати к здоровезним телевізорам "Берьозка", але й робили справжні ігрові автомати, які жерли всі твої 15 копійошні монетки з тим лисим типом що "придумав Україну".
А подолавши всі прегради і залишившись без грошей на тиждень сніданків, прийшовши до дому... Була тільки одна думка в голові...
ЯК грати в ігри, коли їх в тебе немає...
І от доля, у вигляді товариша який вже знав яке це чудо в пірʼях цей Спектрум, підкинула книжку "Як написати гру на Basic"...
Що таке програмувати взагалі, я так і не навчився...

Але коли машинка вперше поїхала по екрану туди куди Я хотів - щось змінилось в середині. Я відчув "силу" (в рукавичці).
Виявилось, за кожною грою стоїть цикл, координати, змінні... і безкінечний SYNTAX ERROR в рядку 320.

Це вже принесло якусь системність в думки, те що я робив і заклало базу для наступних кроків )

Далі буде )