❤️‍🩹 Червоне крізь чорне. Спікер √6. Артур Гульванський
~«Пантоміма — це мистецтво, що говорить із глядачем без слів, і цей жанр — моє життя.»
Я — артист естради та цирку, артист жанру пантоміми.
Мій шлях у мистецтві розпочався ще в дитинстві, у місті Ніжині Чернігівської області. Тоді я ще не знав, ким стану і який саме вид мистецтва одного дня стане невід’ємною частиною мого життя. Але вже тоді мистецтво поступово входило в нього з різних боків.
Одним із перших було музичне мистецтво. Я навчався у музичній школі, де займався грою на фортепіано під керівництвом моєї бабусі. Згодом почав опановувати духові інструменти — альт і тромбон, займався хоровим співом та народними танцями.
Музика навчила мене слухати. Танець — відчувати рух. А театр поступово навчив мене говорити через образ.
Разом із родиною я брав участь у театральних постановках, присвячених єврейським святам. Те, що спочатку було частиною нашого сімейного життя, з часом переросло у справжній театральний колектив. Згодом ця група стала повноцінною театральною трупою, а пізніше — аматорським театром «Мазл Тов».
Саме через ці перші виступи я почав відчувати особливий зв’язок зі сценою. Мене приваблювала можливість не просто бути перед глядачем, а створювати для нього окремий світ.
Коли настав час обирати свій професійний шлях, я вступив до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва. Спочатку я розглядав для себе ілюзію та маніпуляцію. Але під час дня відкритих дверей я побачив виступ артиста пантоміми.
І саме тоді щось змінилося.
Пантоміма зачепила мене настільки сильно, що я зрозумів: саме тут я хочу бути. Мене захопила можливість розповідати історії без слів, коли кожен рух, погляд і пауза можуть мати власне значення.
У 2018 році я вступив на кафедру пантоміми. У 2021 році закінчив навчання та здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста.
Після цього моє життя зробило ще один великий поворот. Я проходив строкову військову службу протягом двох із половиною років. Саме в цей період я зустрів війну. Цей досвід став частиною мого життя і змінив мене не лише як людину, а й як артиста.
Після демобілізації я повернувся до академії та продовжив навчання на бакалавраті на тій самій кафедрі пантоміми. Для мене це було поверненням не просто до навчання, а до свого шляху.
Разом із професійним розвитком почали з’являтися нові сцени, нові люди та нові можливості. Я виступав у Національному цирку України, Палаці «Україна», брав участь у випускних шоу та проєкті «Зірковий маніфест». Виступав на фестивалі міста в Івано-Франківську та на «Комедіаді» в Одесі.
Згодом моя творчість вийшла за межі України. Я отримав можливість взяти участь у міжнародному фестивалі циркового мистецтва в Монте-Карло. Цей досвід став для мене важливою сходинкою та відкрив нові можливості для професійного розвитку.
Пізніше я також взяв участь у проєкті «La Voielta» в Монако.
Кожна сцена, кожен виступ і кожен новий досвід поступово формували мене як артиста. Я почав розуміти, що пантоміма для мене — це не лише техніка, пластика чи вміння створити образ.
Це спосіб говорити.
Говорити про життя, про людину, про її почуття, страхи, мрії, втрати та пошуки себе. Мені важливо, щоб за рухом на сцені завжди стояла історія, а за історією — емоція, яку глядач може відчути по-своєму.
Сьогодні я продовжую розвиватися як артист естради та цирку й створювати власні сценічні роботи. Я шукаю нові форми, нові образи та нові способи говорити з глядачем.
Адже іноді для того, щоб бути почутим, слова не потрібні.
Потрібні лише рух, погляд, тиша і щира історія"~.