Іноді, скетч канхфєти – це все, що вдається, з малювання, за день. Те, що збирався робити, як розігрів перед роботою, виявляється самою роботою.

Цю канхфєту я малювала приблизно півтори години. Наче й по приколу, а наче і сер'йозно. І я навмисне уникаю слова "витратила часу", тому що я його не витрачала, а вкладала. Час матеріальний і він має присмак думок, дій і сенсу, який ми вкладаємо, з чим ми ассоціюємо його. Можливо, це не зовсім час а більше спогади, але доля правди залишається в сказаному.

Не знаю, чи погано, що я відмовляюсь шкодувати через те, що не змогла більше, але я вперто продовжую "виховувати з себе справжнього художника", в сотий раз, по колу чи по спіралі, чи по синусоїді, чи хрін зна, чим ще, але я точно не шкодую, що я півтори години малювала канхфєту по пріколу (але також – від усієї душі).

Цьом в щічку і добраніч