Знаєте бувають фільми, зняті в псевдодокументальному стилі, де учасники подій діляться своїми спогадами і це перемежовується коментарями слідчих? От ця книга щось на кшталт такого.
Раґнар Йонассон «Біла смерть»Ми постійно стрибаємо між різними героями та минулим і теперішнім.
Я не можу назвати це детективом, бо власне розслідування тут і нема, але є купа шматочків пазлу, який ви можете спробувати скласти самостійно. Або ж дочитати до фіналу і дізнатися відповідь.
Чесно кажучи, я не впевнена чи сподобалося мені, бо чекала детектив-детектив і з анотації це мав бути саме він, а більшу частину книги читала з думкою, а коли ж почнеться розслідування, бо оці всі події відкривають нам звісно різні деталі, але головний герой здебільшого ходить туди-сюди і задає неправильні питання.
Точно не задоволена тим, що очікування/реальність не співпали.
Хто читав — розкажіть свої враження.
🐉
Книжкова Драконка