Виникає логічне питання: навіщо взагалі збирати людей в одному місці, якщо майже все можна зробити онлайн? Дзвінок дешевший, швидший і нікому не треба нікуди їхати.
А проте захід за заходом підтверджують зворотне.
Схоже, річ у тім, що наживо передається те, чого не вміє жоден екран.
Пауза перед відповіддю.
Те, як людина тримає чашку й сміється.
Випадкова розмова в коридорі, яка раптом виявляється найважливішою за весь день.
Онлайн дає зміст, але майже не дає відчуття присутності поруч.
Є й інше. Коли людина їде кудись заради події, вона робить вибір: виділяє час, відкладає справи, фізично опиняється в одному просторі з іншими. Сам цей вибір щось означає.
Онлайн надто легко паралельно відповідати на пошту й бути наполовину присутнім. А коли ти приїхав, ти вже тут повністю.
Можливо, цінність заходу не в програмі й не в локації, а в тому рідкісному стані, коли кілька десятків людей одночасно вирішили бути в одному місці й нікуди не поспішати.
У світі, де увага розпорошена на сотню вкладок, це майже розкіш 😉
І, напевно, саме тому офлайн нікуди не зникне. Не тому, що він зручніший.