Є ще такий варіант — взяти й зі зброєю перейти в відділи УПА, які розташовані десь поблизу. [...] Ми їх вважали за братів, в яких теж така сама мета була — завоювати, мати свою державу, воювати з окупантами, як німецькими, так і большевицькими. Що вони і виконували. Ви ж бачили, як вони довго воювали. Ще в 1947 році проходила УГВР. [...] Казали, що зброя передавалась таємно. Я Вам даю ту інформацію, яку я знаю. Я чув про це. Розповідали мені в камері, як я сидів тут, в тюрмі, в Чорткові. Однокамерник, то він мені розказував, що ми получали зброю від вас, знаєте... Значить були канали, по яким переправлялась таємно.
Ми не могли вороже ставитись до УПА, бо ті й ті патріоти. [...] Ми дуже хотіли мати свою державу, пройти вишкіл, а там як буде. Куди там той автомат чи гвинтівка повернеться, то ще буде видно. А скільки наших хлопців пішло в УПА, поповнили ряди УПА! Дуже багато, маси. Переодягнулись, стріли чи вирвались із кільця, потім пішли в УПА. Кого яка доля спіткала, то таке. В кожного вона інша, хто зумів як вирвався [...] А ці - поповнили ряди УПА, що вирвались з кільця якось. То вже особисто, знаєте, кому як вдалося. Інакше, коли фронт, інакше, коли відступають, то всьо організовано, розумієте. А то такий хаос, таке кільце. Тут вже є маса техніки, того, людей і коней, зброї, гармат і то всьо. Одні їдуть в одну сторону, другі – в іншу. Знаєте, це вже такий безлад. То вже не було організованого такого прориву.
🌟 ветеран СС "Галичини", стрілець 29-го гренадерського полку Аксинчук З.Ю.; 7.3.2006
ukrain1an ꑭ division