[...] прийняття резолюції – це демонстрація дурості, шовінізму й підлості. Це було плювком в обличчя української демократії, українським, часто пропольським, патріотам. У цій резолюції не йшлося про історичну правду, бо через 70 років її не здатний проголосити жоден парламент. [...] Їхні підняті руки за ідіотську заяву зі словом «геноцид» запам’ятають в Україні і, сподіваюсь, не лише там. Це боягузтво, власне, також можна було передбачити. Кілька років тому вони не хотіли засудити нищення православних церков в часи Другої Речі Посполитої; не хотіли допустити до правової реабілітації Вінцентія Вітоса та інших засуджених у потворному брестському процесі.
Я намагаюся розуміти їх контекст – це голос українського патріота – націоналіста, зраненого в його найсвятіших почуттях. Резолюція Польського Сейму нагадує йому тупий націонал-демократичний шовінізм україножерства, політику пацифікації українського села, яка велася частиною санаційного табору, а потім – комуністичну акцію «Вісла», реалізовану з радянського натхнення. [...] запекла дурість і приголомшливе боягузтво розладнали доробок кількадесятирічної мудрої політики мудрих поляків та українців. Та це не кінець польської та української історії. Серед нас є ті, хто розвалює берлінський мур, і ті – дурні чи боягузи – які будують антиукраїнську стіну.
🇵🇱 Адам Міхнік, автор, політв'язень ПНР, головний редактор найбільшої незалежної газети Польщі "Gazeta Wyborcza" (2016)
ukrain1an ꑭ division